Хребет Чорногора: карта, фото, опис

Географія та рельєф

Чорногірський хребет - найвище і наймасивніше гірське пасмо Українських Карпат. Він займає центральне становище на всьому проміжку від Бескидів аж до Мармароських гір на півдні і входить одночасно до двох довших хребтів - Великого Вододільного хребта та Полонинського хребта. Природно, Чорногора займає провідне місце у списку кожного мандрівника, описана у численних книгах, часто згадується у народній творчості. Тут - неймовірні краєвиди, справжня знахідка для фотомитців! Район також цікавий унікальною, нетиповою для України природою, тут можна зустріти десятки червонокнижних рослин та тварин.

Сам хребет Чорногори складається з двох відокремлених частин. Головна частина, від Говерли до Попа Івана, лежить на вододілі Тиси і Пруту, а також слугує природним кордоном між Івано-Франківською та Закарпатською областями. У давнину тут же проходив кордон між Польщею та Чехословаччиною. І досі, мандруючи Чорногорою, через кожні кількасот метрів зустрічаємо старі кам'яні прикордонні стовпчики. На бокових гранях стовпчиків - надписи P та CS, а також номер стовпчика. На верхній грані вирізьблені хрестики, причому вони вигнуті відповідно до напрямків на сусідні стовпчики.

Рельєф хребта величний і суворий (ви вже переглядали галерею?), це - типове альпійське високогір'я. Верхи являюсь собою величезні полонини, впадини між вершинами дуже незначні та неглибокі, дещо вищим є підйом на крайні вершини (Говерлу та Піп Іван). Полонини подекуди помережані кам'яними розсипами. Проте таких велетенських кам'яних полів як у недалеких Ґорґанах, тут не зустрінеш. А от бокові схили різко спадають у глибочезні долини, перепад висот сягає майже кілометра. Особливо стрімкими, часто скелястими, є північно-східні схили хребта, південно-західні - дещо лагідніші. Вздовж всього хребта іде добра стежка, яка подекуди роздвоюється, і траверзує вершини з південного боку. Довгих бокових відгалужень (як от наприклад у Свидовця) цей хребет не має.

На Чорногорі добре помітні сліди зледеніння. Північні схили являють собою льодовикові кари, т.зв. "котли", розділені короткими боковими відрогами. Поверхня цих кріслоподібних утворень майже горизонтальна, подекуди утворює кілька сходинок, а схили - дуже стрімкі і обривисті. Тут беруть початок потоки, притоки Пруту та Черемошу. Кари зустрічаються і на південних схилах, як от кар під г.Гутин-Томнатик. Дно цих долин часто вкрите густими заростями гірської сосни ("жерепу"), які в той же час практично відсутні на вершинах. Справжньою прикрасою Чорногори є льодовикові озера, найвідомішими з яких є оз.Несамовите під г.Туркул і оз.Бребенескул під г.Гутин-Томнатик (найвисокогірніше озеро України, 1801 м.н.р.м). А уважно розглядаючись навколо, можна побачити на схилах десятки менших озерець.

Менша західна частина хребта, від могутнього Петроса (2020м) до г.Шешул над с.Кваси, знаходиться цілком на території Рахівського району Закарпатської області. Усі потічки, що починаються на її схилах, належать до басейну Тиси. Вона відділена від головної частини глибоким перевалом (т.зв. "перемичка") висотою всього лиш 1550 м.н.р.м. – це найнижче місце на усій лінії Чорногірського хребта. Рельєф - дещо лагідніший ніж у головної частини, проте скельні виходи та урвища тут також не рідкість, особливо на схилах Петроса. Сюди відносно легше добратись, із села Кваси, а краєвиди за величністю та мальовничістю не поступаються головній частині хребта.

На Чорногорі розташовані усі шість вершин України з абсолютною висотою понад 2000м. Ось ці двотисячники у порядку їх розташування на хребті: Петрос (2020м), Говерла (2061м), Ребра (2001м), Гутин-Томнатик (2016м), Бребенескул (2036м) та Піп Іван (2020м). Всі двотисячники лежать на лінії хребта, за винятком Гутин-Томнатика, що являє собою короткий південний відріг.

Ще однією цікавинкою є будівля старої польської обсерваторії "Білий Слон", розташована безпосередньо на вершині г.Піп Іван. Зведена з каменю у 1936-1938 роках, багатоповерхова споруда зі стінами метрової товщини залишає незабутнє враження. Пропрацювавши лише 2 роки, десятиліттями обсерваторія стояла покинута і поступово руйнувалась. У 2012 році розпочались перші спроби реставрації. Станом на 2016 рік будівля частково відновлена силами ентузіастів, тут обладнаний постійно діючий пошуково-рятувальний пост та притулок. На хребті також розташований екологічний пункт Карпатського Біосферного Заповідника (хатинка поблизу г.Петрос), також біологічний стаціонар Львівського Національного Університету (на схилах г.Шешул), метеостанція та стаціонар Інституту Ботаніки Академії Наук (на схилах г.Пожижевська).

Інші природні пам'ятки, варті уваги - це могутні чорногірські скелі та ряд водоспадів. Найвідоміші скельні масиви - це Шпиці на схилах ур.Ґаджина, неподалік гір Ребра та Шпиці, та скелі Вухатий Камінь на схилах г.Смотрич. Водоспад Гук на витоках р.Прут, біля Говерли, а також Смотрицький водоспад на схилах вже згаданої гори Смотрич, також не залишать вас байдужими.

На щастя, складність рельєфу Чорногори, а також зусилля нечисленних природоохоронців як за часів СРСР, так і за часів незалежності, досі вберегли її від прокладення автомобільної дороги. Існує лише траверсна дорога південними схилами Шешула, Петроса та Говерли, яка також проходить через "перемичку", і дорога на вершину г.Піп Іван з півдня, створена спеціально для побудови вищезгаданої обсерваторії. Перша з цих доріг в давнину використовувалась для ведення полонинського господарства. Зараз воно сильно занепало, зменшившись у кілька разів.

Поради мандрівникам

Основні загальновживані шляхи виходу на Чорногору - підйом на Говерлу з ур.Арджелюжа через Заросляк та Малу Говерлу, вихід з Заросляка просто до оз.Несамовитого, вихід на хребет з ур.Козьмещик (с.Лазещина), підйом з Квасів попри г.Квасівський Менчул та Шешул, підйом з с.Дземброня попри Вухатий Камінь, а також підйом дорогою на г.Піп Іван з с.Шибене через полонину Веснарка та оз.Марічейка, минаючи г.Шурин. Існують також інші, рідше вживані варіанти: з с.Говерла вздовж потоку Говерла, вихід на вершину Петроса через полонину Шеса (з.Лазещини), вихід на г.Шпиці з села Дземброня (прямо або ж через ур.Ґаджина), підйом старим кордоном на Піп Іван з півдня (через г.Васкул), а також підйоми численними дорогами з долини Білої Тиси на південну частину хребта. У всіх цих варіантах наявні добре протоптані стежки або ж дороги, їх можна комбінувати у різний спосіб.

Зважте, що північна частина хребта входить до охоронної зони Карпатського Біосферного заповідника, тож розбивати намети і палити вогнище тут не можна. На шляхах виходу з Арджелюжі, Лазещини, Квасів та Шибеного розміщені КПП. Стандартні місця ночівель - біля оз.Несамовитого та оз.Бребенескул дуже забруднені, лежать купи сміття, зарослі жерепу порубані. Не варто зупинятись на ночівлю тут. На високогір'ї практично відсутні дрова, тому обов'язково захопіть з собою газовий пальник. Категорично не можна рубати жереп на вогнище, тим більше, що хоча це й хвойна смолиста рослина – проте горить він дуже кепсько. Воду можна набрати поблизу згаданих озер, з джерел на схилах г.Менчул (безпосередньо на стежці), при підйомі на г.Смотрич, а також уздовж вищезгаданої траверсної дороги Говерла-Шешул. Назагал, підготуйтесь до того, що джерел на Чорногорі мало.

Правила безпеки

Вийшовши на хребет у погідний літній день, можна побачити людей, котрі гуляють собі, як у Києві в Ботанічному саду. Це може приспати увагу недосвідченого туриста. Проте, високогір'я таїть у собі небезпеку! Врахуйте: у негоду тут абсолютно безлюдно, і немає жодних укриттів, щоб сховатись від холоду та опадів. Ситуація, коли зараз світить сонце і літають пташки, а через 10 хвилин – злива, град та ураганний вітер – цілком звична на Чорногорі! Відомі неодноразові випадки, коли в червні тут падав сніг. Спуск у долину до найближчого населеного пункту з віддалених районів хребта (або ж навпаки, підйом рятувальників) може зайняти 5-7 год (10-15 год взимку), і це за умови сприятливої погоди та доброї фізичної кондиції мандрівника.

За умов низької видимості та опадів нескладно заблудитись чи травмуватись на слизькій траві чи каменях. Зимою ж ці небезпеки доповнюються ризиком замерзнути, потрапити в лавину чи необачно вийти на сніговий карниз, або ж банально вибитися з сил, борсаючись у глибокому снігу. Отож, плануючи мандрівку – тверезо оцінюйте свої сили та досвід. У випадку найменших сумнівів – краще скористатись послугами досвідченого провідника або ж записатись для початку у збірну групу під егідою туристичної фірми. Не ходіть на Чорногору наодинці, винятком може бути лише підйом на Говерлу чи Піп Іван у ті дні, коли туди ідуть сотні інших мандрівників. Не нехтуйте вищенаведеними порадами!

Список вершин Чорногірського хребта

Всі висоти подані за військовою картою Генштабу СРСР. Гори наведені з північного заходу на південний схід, безіменні локальні вершини опущені.

Детальніші статті про окремі вершини, озера, скелі, тощо, є на сторінках відповідних об'єктів. Прокручуйте сторінку далі до списку! Або ж скористайтесь формою пошуку у меню наверху.

Roman