Історія
Селище міського типу Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області розкинулося в долині річки Прут. Відстань до районного центру - міста Надвірна - 10км, а до Коломиї - біля 20км. Напевно, назва селища походить від слова "діло"... Люди цю територію заселяли дуже давно, про що свідчать археологічні розкопки (найстаріші сліди життя відносять до 40 тисяч років тому...). Виявлено в Делятині і городище (адже ці землі у VІІ ст. – Х ст. заселяли білі хорвати). З 1387 р. ці території відійшли під владу Польщі, а вже 1400 р. Делятин згадується у документах – тоді польський король Владислав подарував землі Коломийського дистрикту над Прутом братам Стецькові та Івашкові Неговичам, котрі взяли нове прізвище від Делятина, і з 1440-х років стали зватись Делятинськими. З 1579 р. власниками селища були Я. Хотимирський, Х. Блудницький, брати Турецькі, магнат Белзецький (наприкінці XVI ст.). Вже тоді Делятин вважався містом. Селище дуже постраждало під час набігу татар у 1621 р. Мешканці Делятина брали активну участь у національно-визвольній боротьбі українського народу під проводом Б. Хмельницького (1648 р.) та у русі опришків (ХVII ст. – ХVIII ст.).
Згідно першого поділу Польщі територія відійшла під владу Австрії. На поч. XX ст. активізується просвітянський та національний рух жителів (закладаються читальні та молодіжні спортивно-пожежні товариства, створюються патріотичні організації...). Тягарем для селища була перша світова війна, адже тут, на берегах Пруту, проходила лінія фронту. Протягом воєнних подій було знищено близько 80 % житлових (переважно дерев'яних) будинків та господарських споруд, всі залізничні та шосейні мости, тартаки, перестала функціонувати солеварня "Саліна". Наприкінці 1920-тих років покращився економічний стан Делятина, який став тоді популярним курортом. У міжвоєнний період життя у селищі відродилося. З 1939 р. Делятин окупували радянські війська (депортація українців, поляків та євреїв у Сибір і Казахстан). Три роки (з липня 1941 р. по липень 1944 р.) селище було під окупацією німецько-фашистських військ. У повоєнні роки відроджується промисловість Делятина: створено лісокомбінат з двома лісопунктами, деревообробну фабрику, харчовий комбінат; відбудовуються залізничні мости; працює залізниця. Політичне життя у селищі активізувалося наприкінці 1980-тих років. Нині Делятин входить до списку історичних населених місць України.
Туризм, пам'ятки
Туристам у Делятині варто оглянути римо-католицький костел святого Франциска (імператор Франц Йосиф брав участь у закладенні костелу перед подіями першої світової війни, сиплячи золоті дукати на кожен кут і тримаючи чотири саджанці, привезені з Відня; до нині залишилася тільки величезна кедрова сосна), церква Різдва Пресвятої Богородиці з дзвіницею (1620 р.; справжня перлина гуцульської школи церковної архітектури; перебудована 1894 р.; є різьблений дерев'яний іконостас з позолотою по левкасу і два пісти роботи В. Турчиняка; у вівтарі є запрестольна ікона з позолоченими ризами, що має художню цінність), церква Трьох Святителів, церква святого апостола Петра і Павла, пам'ятник борцям за волю України ОУН-УПА. Цікаво, що залізничний вокзал у Делятині і до сих пір не має собі рівних за вишуканістю форм архітектури.
Туристам свої двері радо відчинять готелі та приватні садиби (Трембіта, Арніка, Родинний затишок, Лелека, У Павла, Магнат, Файна Хата...) селища. Смачно перекусити можна у ресторанах та кафе (Ворота Карпат, Трембіта, REX, Фіксумфірдум...) Делятина. У селищі Ви зможете насолодитись SPA та відвідати російську лазню з контрастним басейном (Трембіта), а також скупатися у Пруті.
Цікавими будуть і мандрівки по Надвірнянщині, зокрема у село Заріччя (велика дерев'яна Благовіщенська церква 1930 р., проект архітектора Лева Левинського) та місто Надвірну (руїни замку, Успенський костел 1713 р.). А також неподалік - великі туристичні центри: Яремче, Ворохта...
Natalka
.
.
