Місто Болехів: карта вулиць, опис

Історія

Місто Болехів Івано-Франківської області розкинулося на берегах річки Сукіль в передгір'ях Карпат. Археологічні знахідки знарядь праці доби бронзи вказують на те, що на цій території люди селилися давно. Існує кілька версій щодо походження назви міста, найпоширеніша з них – від слова "волохи": Волохів—Болехів. 1371 р. датується перша писемна згадка про місто (тоді королева Ізабела подарувала ці території як дяку за добру службу Данилу Дажбоговичу...), а вже з XV ст. у історичних документах говориться про місто Болехів, як про поселення, яке утворилося з двох сіл – Болехова Волоського та Болехова Руського.

Солеварню та перші дерев'яні укріплення було споруджено 1546 р., які зруйнували дощенту татари у 1562 р. Посесор М. Гедзінський, ставши власником цих земель у II пол. XVI ст., відбудовує солеварню, споруджує замок та два костели (один з них був кам'яний та укріплений, а також з'єднувався таємними підземними ходами із замком). 1603 р. (завдяки значному розвитку торгівлі та ремесла) з милості польського короля Сигізмунда ІІІ Вази мешканці міста вже користувалися магдебурзьким правом. Місцеві жителі брали активну участь у національно-визвольній війні українського народу 1648 р. — 1654 р. З II пол. XVII ст. Болехів стає центром торгівлі худобою, шкірою, сіллю... Не оминув місто та його мешканців і опришківський рух (I пол. XVIII ст.): у ніч на 6 липня 1759 р. опришки Івана Довбуша спалили частину будинків знаті, а забрані цінні речі роздали біднякам.

З поч. XVIII ст. цими землями володіли шляхетські родини Любомирських, Понятовських, Потоцьких. Згідно першого поділу Польщі (1772 р.) Болехів відійшов під владу Австрії. У XIX ст. у місті створюються різного роду виробничі майстерні; запрацювали млин та цехи з виробництва цегли, пива, вугля, мила. Важких умов життя та ряд епідемій холери зазнали мешканці Болехова у II пол. XIX ст. Тоді ж створюються заводи з переробки нафти, обробки дерева; виробництво цегли, сірників, оцту, олії, паровий млин, школа лісівництва; закладається міський парк-дендрарій з рідкісних порід дерев (частково зберігся і до нині). Болехівська вода, багата солями та йодом, славилася з ХІХ ст.

Події першої світової війни не оминули місто, яке стало ареною жорстоких боїв між російською та австро-угорською арміями. Далі влада у місті переходила з рук у руки. З 1939 р. Болехів входив до складу Української РСР. Протягом другої світової війни місто пережило окупацію німецько-фашистських військ. У 1944 р. Болехів стає центром однойменного району, а з 1964 р. місто приєднано до Долинського району. У повоєнні роки життя міста помалу прийшло у звичне русло. У 1993 р. Болехів став обласним містом. Нині Болехів входить до списку історичних населених місць України.

Туризм, пам'ятки

Болехів туристичний – храм Святої Параскеви; храм Святої Анни; храм Жон Мироносиць; римо-католицький костел Вознесіння Матері Божої; солеварня (сер. XIX ст.); міська ратуша (1863 р.); синагога; житлові будинки по вул. Коновальця (кін. XIX ст.); монумент Івану Франку; приміщення суду та лісової школи (тепер навчальні корпуси технікуму); пам'ятник Каменяру; меморіальний музей Н. Кобринської (перед музеєм встановлено бюст письменниці); меморіальні дошки С. Тудору та Р. Скворію; Братська могила радянських воїнів (полеглих у 1944 р.); могили вояків полеглих під час першої світової війни та вояків Української Галицької Армії (УГА); Єврейський цвинтар-кіркут. Про історію міста та краю можна дізнатись, відвідавши Болехівський народний музей історії міста. Любителі гірського туризму можуть податися в гори.

Свої двері туристам гостинно відчинять готелі (Оазис...), ресторани та кафе (Еліт, Ялинка...) міста. Наступного дня можна вирушити на екскурсію у с. Гошів (Гошівський монастир), с. Бубнище (скелі Довбуша), м. Долину (солеварні). А взагалі у Долинському районі є близько тридцяти храмів XVII-ХІХ ст. – пам'яток архітектури (села Максимівка та Белеїв). Захопливої Вам мандрівки!

Natalka