Історія
Місто Харків – адміністративний, науковий, культурний, промисловий та обласний центр Харківської області. Згідно розкопок археологів на цій території проживали скіфо-сарматські і черняхівські племена, половці, східнослов'янське плем'я сіверян (друга пол. I тис.), слов'яни (у VIII ст. заснували тут поселення, відоме в Х ст., як м. Донець, яке було не тільки фортецею, але й осередком ковальського, золотарського, гончарного ремесел; вперше згадується про м. Донець у літописі 1185 р., яке знищив хан Батий в сер. XIII ст.). Однак, попри те, що територія сучасного Харкова була обжита ще в давнину, загальноприйнятим роком заснування міста вважається 1654 рік. Мешканців Придніпровської та Західної України (в основному козаки та селяни), що тікали від гноблення польських магнатів та селилися тут, вважають основоположниками міста. Вони почали освоювати незаселені землі, які фактично на поч. XVI ст. входили до складу Московської держави та іменувалися "Диким полем", оскільки були знищені набігами ординців. Приблизно в той же час тут з'явилися і російські поселенці. Так разом українці та росіяни сформували образ слобожанщини.
Харківську фортецю збудували на місці, де зливалися річки Лопань і Харків за "черкаським" звичаєм (1656 р. – 1659 р.) з десятьма баштами та довжиною стін більше кілометра. А вже 1656 р. було створено Харківське воєводство. На той час Харків був уже досить великим поселенням з військово-оборонними функціями. В основному мешканці займалися ремеслом, торгівлею та хліборобством. Завдяки географічному положенню та торговельним зв'язкам з країнами Західної Європи, Близького Сходу, Балканського півострова Харків перетворився на центр ремісництва та торгівлі. Також було утворено Слобідсько-Українську губернію (1732 р.), а згодом - і Харківську губернію. Свій офіційний герб місто отримало у 1775 р., а земське самоврядування було введено 1864 р. У 1799 р. було створено Слобідсько-Українську єпархію з центром у м. Харкові (перші церкви: Успенська церква, 1658 р.; Покровський монастир, 1726 р.). Значний поштовх для бурхливого розвитку промисловості дало відкриття Курсько-Харківсько-Азовської залізниці (1869 р.). Також у місті було відкрито великі заводи: чавуноливарний Шиманського (1870 р.), сільськогосподарських машин Мельгозе (1873 р.), машинобудівний Бельке та Ремізової (1878 р.), сільськогосподарських машин Гельферіх Саде (1882 р.), паровозобудівний Російського паровозобудівного та механічного акціонерного товариства (1895 р.). Не відстає місто і у науковій сфері: з'являються гімназії, училища, духовна семінарія, приватні гімназії і пансіони, засновується технологічний інститут (1885 р.), відкривається перша в Росії громадська бібліотека та міський художньо-промисловий музей (1886 р.).
У грудні 1917 р. у місті було проголошено радянську владу, а вже з грудня 1919 р. і до 1934 р. Харків офіційно був столицею УРСР. Харківську область було утворено у лютому 1932 р. Не оминув місто і страшний голодомор 30-тих років XX ст. – смертність населення зросла в десятки разів. Перші радянські літаки народилися у Харківській авіаційній корпорації, створеній у 1926 р., і один із перших в Україні аеропортів також було споруджено у Харкові (1930 р.). Приблизно в той час було споруджено новий центр міста з одним із найбільших майданів у світі – ім. Дзержинського (нині майдан Свободи). Знову ж таки не відстає місто і в культурній сфері: у 20-30-х роках XX ст. бурхливо розвивається театральне мистецтво, було відкрито Державну радянську оперу (1920 р., перейменована 1925 р. в Український театр опери і балету), філармонію (1929 р.), перший в Україні театр музичної комедії, державний російський драматичний театр (1933 р.), театр ляльок (1939 р.). Не обійшли місто стороною і події Великої Вітчизняної війни: майже два роки (1941 р. – 1943 р.) Харків було окуповано фашистськими загарбниками, які перетворили його на руїни (багато будівель центру Харкова так і не вдалося відновити). Згодом місто знову стає найбільшим машинобудівним центром України (1956 р.). Сучасний Харків – дуже розвинутий промисловий центр України, в якому провідну роль відіграють підприємства машинобудування та металообробки, енергетики та військово-промислового комплексу.
Туризм, пам'ятки
На архітектурний вигляд міста вплинули його географічне положення та історичний розвиток: тут можна побачити бароко і типовий класицизм, безліч "псевдостилів" кінця XIX ст. та український модерн. Туристам пропонується пройтися вуличкою Сумською, яка вражає величезною кількістю будинків з чудовим декором та скульптурами (колишній маєток Красовського – нині протитуберкульозний диспансер, прибуткові будинки, театр української драми ім. Лисенка...), оглянути пам'ятки світового рівня (Харківський державний університет ім. Каразіна, площа Свободи, фонтан Дзеркальний струмінь...), відвідати планетарій, філармонію, музеї (історичний, художній, музей природи Харківського університету...) та театри міста, побачити пам'ятні місця Харкова (Благовіщенський собор, Успенська дзвіниця, церква Покровського монастиря, пам'ятник Тарасу Шевченку...).
Багатою на пам'ятки архітектури є і Харківська область. Серед них уваги туристів заслуговують – садиба Сергія Кеніга (смт. Шарівка, ХІХ ст., неоготика), садиба Івана Харитоненка (сел. Володимирівка, сам палац зруйновано, а в садибних будівлях зараз є туберкульозний санаторій), Палацово-парковий комплекс "Старомерчанський" (смт. Старий Мерчик, XVIII ст., палац Григорія Шидловського та парк), Садиба Павлової (с. Малижине, також тут є церква Успiння Богородицi, мур., 1823 р. – 1833 р.), Садиба спершу Веселовських, а потім Голіциних (с. Довжик), садиба Квітки-Основ'яненка, Садиба (м. Люботин, XIX ст., на території садиби також збереглися мальовничий парк, палац, Миколаївська церква та службовий корпус), Замiська садиба "Наталiївка" (с. Володимирівка, кін. ХІХ ст. – поч. ХХ ст., є тут також і Спаська церква, 1911 р. – 1913 р. та парк), Садиби XIX ст. збереглися також у Рокитному, Василівці, Великому Бурлуці, Руських Тишках...
Більш допитливим туристам можна відвідати містечка та селища Харківщини – с. Петрiвське (Петрiвська фортеця Української лінії, 1731 р.), с. Секретарiвка (Тамбовська фортеця Української лінії, 1731 р.), с. Залiнiйне (Федорівська та Козловська фортеці Української лінії, 1731 р.), м. Ізюм (Спасо-Преображенський собор, 1684 р.; Вознесенська церква з дзвіницею, 1819 р. – 1826 р.; Миколаївська церква, 1809 р. – 1823 р.; Церква Iоанна Предтечi, 1776 р.), м. Красноград (Бiльовська та Iванiвська фортеці Української лінії, 1731 р. – 1742 р.), с. Пархомiвка (Покровська церква, 1808 р. – 1809 р.), с. Павлiвка Друга (Слобiдська фортеця Української лінії, 1731 р.), с. Дячкiвка (Орловська фортеця Української лінії, 1731 р. – 1742 р.), с. Парасковiя (Парасковiйська фортеця Української лінії, 1731 р. – 1742 р.), с. Рокитне (церква святого Миколи, 1805 р.), с. Єфремівка (Єфремiвська фортеця Української лінії, 1731 р. – 1742 р.), с. Михайлiвка (Михайлiвська фортеця Української лінії, 1731 р. – 1742 р.), с. Олексіївка (Олексiївська фортеця Української лінії, 1731 р. – 1742 р.)...
Свої двері для гостей та відвідувачів радо відчинять усі готелі (Аврора, Ахтамар, Аеропорт, Глорія, Динамо-люкс, Дружба, Космополіт, Меркурій, Металіст, Славія, Старт, Турист, Харків, 4 кімнати, Експрес...), ресторани та кафе (Адмірал, Блюз, Босфор, Картопляна Хата, Метрополь, Наполеон, Національ, Околиця, Познань, Старгород, Флоренція, Челентано...) міста.
Завітайте у Харків – місто, що поєднує в собі дух віків із буденним сьогоденням!
Natalka
.
.
