Село Пересопниця на Рівненщині (неподалік від Клеваня) існувало ще у княжі часи і розташоване на правому березі річки Стубли, на відстані 18км від обласного центру. У далекому минулому це поселення знаходилося на перетині важливого сухопутного шляху з міста Києва до Володимир-Волинського та водного шляху по р. Стублі до Прип'яті, тут у княжі часи було городище чотирикутної форми, яке захищав потужний земляний вал.
Вперше Пересопниця згадується у писемних джерелах 1149 р. У XІІ ст. це поселення претендувало на роль політико-економічного центру Східної Волині, оскільки тут знаходилася столиця князівського уділу, де на престолі князювали відомі представники династії Мономаховичів, тобто воно входило до числа найбагатших і найважливіших городів Київської Русі. Саме у XІІ – XІІІ ст. Пересопницьке городище залишалося ядром княжого міста, хоча пізніше воно було зруйноване через навалу монголів і змогло відродитися лише як невеличке село. У епоху Середньовіччя це село разом з прилеглими до нього землями було приховане від навколишнього світу величезними зеленими масивами лісів. Пізніші згадки про Пересопницю відносяться вже до XV ст.
Але у 16 ст. Пересопниця знову уславилася тим, що тут, у православному Різдвяно-Богородицькому монастирі упродовж 1556 – 1561 рр. було здійснено роботу над перекладом тексту Євангелія староукраїнською мовою, яка є досить близькою до народної. Скоріш за все, Різдвяно-Богородицький монастир існував ще у домонгольський період і був заснований князем Мстиславом Пересопницьким. Цей монастир перебував на окраїні села, за невеличким потічком, який у XІІ ст. був набагато потужнішою водоймою. До речі, у центрі села знаходиться дерев'яний трибанний храм св. Миколая, дата будівництва якого достеменно невідома. У тутешньому монастирі на замовлення княгині Анастасії Заславської архімандрит Григорій та просвітник і писар Михайло Василевич завершили роботу над створенням реліквії загальнослов'янського значення – Пересопницького Євангелія, на якому нині присягають керівники України на вірність своїй державі. Науковці вважають, що цю унікальну книгу тримали у своїх руках гетьман Іван Мазепа, який у свій час врятував унікальну пам'ятку духовної культури від забуття, передавши до міста Переяслава-Хмельницького і поет Тарас Шевченко. Починаючи з XVІІ ст. православний монастир поступово почав занепадати, від нього залишилося лише обширне монастирище.
Пересопницьке Євангеліє – більш, ніж дев'ятикілограмовий фоліант у дубових палітурках, що переплітаються зеленим оксамитом, із пергаментними сторінками рукописного уставу, знаходиться у рукописному відділі Державної бібліотеки НАН України у Києві. Дослідники відзначають, що ця пам'ятка викликає містичний трепет, оскільки люди, які її торкалися, відчували незвичне для рук тепло. У 1989 р. у селі було відкрито пам'ятний знак Пересопницькому Євангелію, нині щороку у день перепоховання Т. Шевченка в Україні – 22 травня тут проводиться обласне свято української мови, культури і духовності. З нагоди 450-тої річниці від створення цієї раритетної книги, влітку 2011 р. у цій місцевості збудували Археологічно-культурний центр.
Саме село Пересопниця нині є невеликим типовим селом на Волині, проте тут розташований надзвичайно цікавий для туристів та мандрівників культурно-історичний центр "Пересопниця", який розповідає про історію від давньоруських часів до сьогодення і створення унікальної пам'ятки – Пересопницького Євангелія. У зв'язку з цим у Пересопниці постійно плануються проведення фестивалів, різноманітних заходів історичних клубів та екскурсій.
Andrij
.
.
