Місто Сміла: карта вулиць, опис

Історія

Місто Сміла, що розкинулось на Придніпровській височині над річкою Тясмин, — центр однойменного району Черкаської області. Про невеличке поселення поблизу берегів Тясмину є згадка в джерелах між 1533 р. та 1544 р. – литовський князь Сигізмунд дав черкаському бояринові порожнє урочище над Тясмином, на тому урочищі боярин і заснував поселення "Яцькове селище" (або "Селище на Тясмині", "Яцькове", "Яцькове-Тясмино"). Тільки з I пол. XVII ст. фігурує вже назва "Сміла", а за офіційну дату "народження" міста прийняли 1542 р. Існує декілька легенд про походження назви, найбільш поширеніша з них говорить про сміливу дівчину (Смілу чи Смілиху), котра чи то повела князя з його дружиною стежкою через болото, що оточує теперішню Смілу, чи то сама очолила загін повстанців - як результат ворог був вщент розбитий, але Сміла загинула (в неї влучила ворожа стріла)...

Не оминули місто і події національно-визвольної боротьби під проводом Б. Хмельницького, адже Сміла була сотенним містечком Чигиринського полку (1648 р. – 1667 р.). У Смілі часто змінювалися власники: полковник Павло Тетеря (з 1654 р.), полковник Данило Виговський (з 1658 р.), Олександр Конецпольський (з 1660 р.)... Кінець XVII ст. ознаменувався частими битвами між поляками, татарами і турками, а також війна із шведами – все це і призвело до розорення та спустошення міста. Польські князі Любомирські стають власниками Сміли наприкінці XVII ст., а вже 1742 р. зводять тут дерев'яний замок з валом та частоколом навколо міста. Місцеве населення брало активну участь у гайдамацькому русі (1730 р. – 1760 р.). З 1773 р. Сміла та її мешканці користуються магдебурзьким правом з доброї волі короля Станіслава Августа Понятовського. З 1787 р. власником міста стає князь Потьомкін, а з 1793 р. – граф Олександр Самойлов. Переважна більшість місцевого населення займається землеробством, решта – ремісництвом (шевство, кравецтво, ткацтво...). За другим поділом Польщі ця територія відійшла до складу Російської імперії.

З 1838 р. власниками міста є Бобринські, котрі будують тут цукровий завод. На сер. XIX ст. у Смілі працюють буряко-цукрові, цегельні, винокурні та шкіряні заводи, млини; діють церкви, костел, синагога, молитовні будинки... Підведення сюди залізниці у 1876 р. дещо прискорило економічний розвиток міста. Не оминули Смілу ні руйнівні події першої світової війни, ні голодомор (1932 р. – 1933 р.), ні жахлива німецько-фашистська окупація протягом серпня 1941 р. – січня 1944 р. під час другої світової війни. З 1923 р. Сміла стає центром району в Шевченківському окрузі, з 1926 р. їй надано статус міста районного, а згодом і обласного значення. У післявоєнні роки життя у місті помалу прийшло у звичне русло, в основному розвивається машинобудування. Нині Сміла входить до списку історичних населених місць України.

Туризм, пам'ятки

Сміла туристична – Успенський костел (1818 р. – 1827 р., поруч є плебанія 1880 р.), парк маєтку Самойлових (одразу біля костелу), парк маєтку Бобринських, пожежна каланча (1929 р.), Покровський собор (1849 р.), архітектурні особливості міста - будівлі ХІХ ст. (колишні жіноча та чоловіча гімназії, земська лікарня, Південний вокзал станції ім.Т.Шевченка з вагоном-музеєм). Про історію міста та краю можна дізнатись, відвідавши районний краєзнавчий музей у симпатичній модерновій кам'яниці (1909 р., колишній позичковий банк). Недавно (29 січня 2010 р.) у Смілі відкрито пам'ятний знак "Мирним жителям, які загинули від рук німецько-фашистських загарбників та їх прибічників у роки Великої вітчизняної війни 1941-1945 рр. Вдячні нащадки."

Свої двері для туристів та відвідувачів міста гостинно відчинять усі готелі, ресторани та кафе Сміли (Сміла, Любава, Етуаль, Ані, Хуторок, Імперія...). Ознайомитись з цікавинками кіножанру Вас запрошують кінотеатри міста (Екран, Міський будинок культури). Цікавої Вам подорожі!

Natalka