Місто Дунаївці: карта вулиць, опис

Історія

Місто Дунаївці, що розкинулось на берегах річки Тернава, — центр Дунаєвецького району Хмельницької області. До 1403 р. відноситься перша згадка про нього (а колись це було село, і до поч. XVIII ст. називалося Дунайгород). У істориків до сих пір немає спільної думки щодо походження назви містечка. Спочатку Дунаївці були під владою Литовського князівства, потім — Речі Посполитої, і у 1577 р. стали власністю Єлизавети Лянцкоронської. На її прохання польський король Зигмунд ІІІ Ваза 1592 р. надав Дунаївцям магдебурзьке право з правом проводити щорічні торги та щотижневі ярмарки. У 1597 р. місто стало власністю Михайла Станіславського (королівський ротмістр). Не оминули місто часті та спустошливі напади татарських орд.

У роки національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького (1649 р.) кримська орда, рухаючись до Збаража, спустошила Дунаївці, майже всі жителі загинули. Протягом 1672 р. — 1699 р. місто перебувало під владою Туреччини, потім — Польщі (де були власністю низки польських магнатів), а з 1793 р. (згідно другого поділу Польщі) — Російської імперії. Дунаївці з 1797 р. входили до губернії Подільської. Десь у тих роках було побудовано підземні ходи (XVII ст. — XVIII ст.; зараз знайдено три з них: один біля колишнього монастиря капуцинів - це 30-ти метровий відрізок підземної галереї в материковій глині на глибині майже 3,5 м.; висота ходу — 1,25 м., ширина — 0,8 0,95 м.; аркоподібне склепіння, товщина стін - 0,5 м.; кам'яна підлога). У роки володіння містом Яна Красінського (опіногурський староста, з 1782 р.), значно розвинулося ремесло та торгівля, зокрема, 1829 р. запрацювала фабрика з виробництва сукна. На 1870-ті роки припадає пік промислового піднесення: працює кілька десятків фабрик та ведеться активна торгівля з українськими, польськими та російськими містами. Волосним центром Ушицького повіту місто стає з 1862 р. Російський поміщик Василь Завойко володів Дунаївцями з 1891 р., викупивши їх у Б. Скибневського.

Не оминули містечко події першої світової війни, у ході якої Дунаївці були прифронтовою зоною. Владарювали у місті то одні то інші сили. 1923 р. Дунаївці стали райцентром у Кам'янецькому окрузі. Жителі міста перетерпіли голодомор (1932 р. — 1933 р.), червоний терор, репресії Сталіна. Протягом 1932 р. — 1937 р. Дунаївці належали до Вінницької області, потім (до 1954 р.) — до Кам'янець-Подільської, а з 1954 р. — до Хмельницької. Не оминули Дунаївці і події другої світової війни: протягом липня 1941 р. — 1944 р. місто перебувало в руках німецько-фашистських окупантів. У післявоєнні роки місто значно розбудували. У 1958 р. Дунаївці стали районним містом у Хмельницькій області. 26 липня 2001 р. Дунаївці внесено у список історичних населених місць України.

Туризм, пам'ятки

Дунаївці туристичні — це насамперед садиба Завойка (друга пол. XIX ст., палац та флігель садиби перебувають у задовільному стані, залишки ландшафтного парку зі ставом - зараз це все територія районної лікарні), палац Красінських (XIX ст., нині тут розмістився районний будинок культури), Михайлівська церква (1898 р.), протестантська кірха (друга половина XIX ст.), погруддя Владислава Заремби (уродженець Дунаївців), погруддя Тараса Шевченка, пам'ятник Жертвам Голодомору, меморіальна дошка на честь видатного вченого - уродженця Дунаївців Федора Шевченка (відкрита 1997 р.). Вартує туристам прогулятися ландшафтним парком садиби Завойка, де ростуть досить старі дерева значних розмірів та живе багато видів птахів. Про історію Дунаєвецького краю можна дізнатись, відвідавши Дунаєвецький районний історико-краєзнавчий музей (де є близько 2 тисяч експонатів). А про історію становлення й продукцію Дунаєвецької суконної фабрики Вам цікаво розкажуть у Музеї історії суконної фабрики. Про розвиток освітянської галузі на Дунаєвеччині Ви дізнаєтесь, якщо відвідаєте Музей історії освіти Дунаєвеччини.

Свої двері туристам та відвідувачам міста радо відчинять усі готелі (Орбіта, Тернава...), ресторани та кафе (Еліт, Поділля, Тайс...) Дунаївців.

У Дунаєвецькому районі рекомендуємо заповзятливим туристам відвідати село Маків (церква св. Iоанна Богослова 1839 р. — 1862 р.; палацовий флiгель поч. XIX ст.) та село Маліївці (садиба кін. XVIII ст. — XIX ст.; палац 1788 р.; водонапiрна вежа поч. XIX ст.; господарський флiгель кін. XVIII ст.; мури з брамою кін. XVIII ст.; міст з обелісками кін. XVIII ст.). Захопливої Вам подорожі Дунаєвецьким краєм!

Natalka