Село Мостове (Миколаївська обл., Доманівський р-н): карта вулиць, опис

У 1792 році в долині річки Чичиклея, на давньому торговельному шляху до Чорного моря, у місці, відомому серед чумацтва як Ляхова Могила, отримав земельну дачу надвірний радник Федір Григорович Паскевич (1757-1832), дворянин і поміщик Катеринославської та Могильовської губерній. Він – батько Івана Федоровича Паскевича, більш відомого як генерал-фельдмаршал князь Іван Федорович Варшавський, граф Паскевич-Ериванський, імператорський намісник на Кавказі й у Царстві Польському. Відповідно до існуючих умов, Ф.Г.Паскевич переселив сюди частину своїх кріпосних людей, у результаті чого на лівому березі Чичиклеї утворилося поселення, що одержало офіційну назву – село Привільне й відносилося до Ольвіопольського повіту Катеринославської губернії (намісництва). Отже, село, що пізніше було перейменоване в Мостове, було засноване в 1792 році.

У період між 1793 і 1797 роками земельний наділ уже у вигляді власницького маєтку "Привільне" був проданий Варварі Мілашевич. За підсумками 5-ї ревізії (1794 р.) у селі налічувалося 65 дворів, за поміщиком був записано 320 душ, у т.ч. чоловічої статі – 178, жіночої – 142. В околицях Привільного виникають нові земельні дачі й поселення, які потрапляють у його орбіту притягання.

У першому десятилітті XIX століття власником маєтку стає надвірний радник Іван Матвійович Боровський. Орієнтовно, у 1808 році село Привільне було перейменоване в село Мостове, однак воно мало й іншу, неофіційну, назву "Ляхове" (за топонімом - "Ляхова Могила"), яка довго використовувалася в деяких документах і на картах того часу, а в просторіччі – майже до самого кінця ХХ століття.

У грудні 1808 року власник маєтку І.М. Боровський звертається в єпархіальні інстанції з проханням про дозвіл на будівництво православного храму. У вересні 1809 року був отриманий дозвіл Святійшого Синоду, а в кінці 1812 року нова церква була зведена й освячена во ім'я Святого Миколи Чудотворця.

Вірогідно, в цьому ж 1812 році, вийшовши у відставку з військової служби, у Мостовому юридично з'являється новий власник – російський дворянин угорського походження поручик Яків Павлович Ерделі, родове гніздо якого знаходилося в Єлисаветградському повіті Херсонської губернії. Відповідно до заповіту Я.П. Ерделі, с. Мостове переходить у спадкове володіння його сина - відставного підполковника артилерії Володимира Яковича, який вступив у успадкування після смерті батька в 1821 році. Із цього моменту Мостове набуває статусу родового маєтку Ерделі.

Практично вся суспільно-торговельна інфраструктура Мостового була створена під час діяльності цього поміщика (нею користуються й сьогодні). У селі була добре організована магазинна й базарна торгівля, процвітали ремесла й промисли, діяла православна церква та єврейська синагога, було почате будівництво гостинного двору. Розвиток села досяг такого рівня, що дозволив В.Я.Ерделі звернутися в жовтні 1826 року до Херсонського губернського правління із клопотанням про надання селу Мостове статусу містечка. Клопотання було задоволене, і такий статус був наданий у 1827 році, однак, із причини бюрократичних зволікань і чиновницької безвідповідальності, процедура затяглася на 23 роки й була юридично завершена лише в 1850 році. Тим не менше, впродовж усіх 23 років новий статус використовувався в офіційних правовідносинах і документах та вказувався на картах того часу.

У цей проміжок часу змінилося територіально-адміністративне підпорядкування Мостового. У зв'язку з ліквідацією Ольвіопольського повіту в 1828 році частина його території разом із містечком Мостове відійшли до Тираспольського повіту. У 1834 році із частини Тираспольського повіту був утворений новий повіт – Ананьївський, куди в новому статусі волосного містечка ввійшло Мостове. Цей його статус зберігався аж до територіально-адміністративних реформ радянських часів.

Одночасно з початком земських реформ у 60-х роках XIX століття в Ананьївському повіті почалися прогресивні зміни у сфері сільської медицини та народної освіти. У 1866 році в Мостовому був заснований медичний пункт, а в наступному (1867) році – Мостівська земська міжволосна медична дільниця №4 з лікарнею на 8 ліжок, де працювали дільничний лікар і два фельдшери. Із 1876 року дільницею керував чудовий лікар Сергій Афанасійович Ігнатовський, 1823 р. народження, випускник, вірогідно, медичного факультету Київського імператорського університету св. Володимира. Він мешкав у м.Мостове й залишив по собі гучну й добру славу. До лікаря Ігнатовського їхали хворі не тільки зі штатних, а й із інших волостей і, навіть, губерній.

У 1868 році в Мостовому відкрилася земська школа або, як вона називалася офіційно, земське початкове народне училище. Школою опікувалася спочатку Серафима Петрівна, вдова В.Я.Ерделі, а пізніше - її син Микола Володимирович, офіційний попечитель від земства і добровільний фінансовий спонсор. З 1894 року в містечку почала діяти й церковно-приходська школа, завідував якою і навчав Закону Божому місцевий священик Ф.Зельницький, а грамоті навчала вчителька І.Бортовська; у 1895/1896 учбовому році тут навчалися 14 хлопчиків і 10 дівчаток.

Син Володимира Яковича, Микола Володимирович Ерделі, потомствений дворянин і корінний мостівчанин, першу родову садибу із землею й службово-господарськими будівлями подарував у 1882 році для потреб Мостівської земської лікарні, якою жителі сіл Мостівської сільради користуються й сьогодні.

Прийнято вважати, що в цьому ж 1882 році Микола Володимирович заклав великий садибний парк, що от уже 130 років є прикрасою села, а останнім часом – і об'єктом зеленого туризму. Постановою Ради Міністрів УРСР від 29 січня 1960 р. №105 йому був наданий статус "Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва". Парк є також об'єктом державного заповідного фонду України. Наказом Міністерства освіти й науки, молоді та спорту України №1243 від 31.10.2011 р. він рекомендований школам як об'єкт для проведення учнівських природничих екскурсій у Миколаївській області.

У кінці 1870-х р. було завершене будівництво нової садиби з великим трирівневим палацом. Після жовтневого перевороту 1917 року він використовувався для різних потреб місцевої влади, а з 1952 року є головним корпусом Мостівської загальноосвітньої середньої школи.

У 1880 році в Мостовому з'явилася перша поштова скринька для відправлення кореспонденції, а в 1882 році, з ініціативи М.В.Ерделі, було відкрите поштове відділення - перше серед волосних центрів Ананьївського повіту. У 1909 році на його базі було відкрите телеграфне відділення. Ініціатором його заснування й фінансовим донором став син М.В.Ерделі – Борис Миколайович.

Мостове було одним із найбільших ринків найманої сільськогосподарської праці на півдні України. Якщо за сезон на одеському ринку брали участь до 5 тис. шукачів роботи, то в Мостовому - до 9 тис.

У 1916 році в містечку Мостове налічувалося 320 дворів і 1617 чоловік населення.

У 1920 році із частини Херсонської була заснована Одеська губернія, у зв'язку з чим Мостівська волость була підпорядкована Вознесенському повіту Одеської губернії.

У 1923 році в Одеській губернії був створений Первомайський округ, до якого входив Кантакузівський район із містечком Мостове.

У 1935 році в Одеській області було створено 20 нових районів , у т.ч. Мостівський із центром у с.Мостове.

У 1954 році Мостівський район був переданий до складу Миколаївської області. Статус райцентру сприяв деякому розвитку села, але в результаті чергової територіально-адміністративної реорганізації 1959 року Мостівський район був ліквідований, а саме Мостове ненадовго ввійшло до Веселинівського району.

На підставі Указу Президії ВР УРСР від 30 грудня 1962 р., у січні 1963 року проведене укрупнення сільських районів Миколаївської області, у результаті чого село було перепідпорядковане Доманівському району, у складі якого перебуває й сьогодні.

Підготував: Володимир Калиновський

Petro