Село Кривче Тернопільської області розташоване на старовинному шляху із Борщова до Мельниці-Подільської, на відстані 101км від обласного центру – міста Тернополя, а також – 12км від колишнього районного центру – міста Борщів. Скоріш за все, назва поселення походить від крутих звивистих поворотів, які утворював старовинний шлях (та й сьогоднішнє шосе в селі вельми звивисте). Ці звивини обумовлені рельєфом сильно пересіченої місцевості. Біля c. Кривче виявлено поселення трипільської культури (ІІІ тис. до н.е.), яке розміщене на північно-східному схилі великого мису в урочищі Вал, неподалік колишнього села Нижнє Кривче, на другій терасі правого берега річки Циганки. На цій території було виявлено глинобитні розорані площадки і зібрано уламки кераміки та крем'яні вироби. Тут також було виявлено залишки давньоруського городища (XІ – XІІІ ст.).
Про цей населений пункт вперше згадується у писемних джерелах за 1565 р., зокрема, як про власність тогочасного магната Закревського. Однак, вже у 1569 р. власником поселення став пан Хоцимірський. Згідно з історичними даними, у 1627 р. польський король Сигізмунд Ваза надав дозвіл містечку проводити торги та ярмарки. У 1639 р. польські магнати Миколай-Станіслав та Войцех Контські тут збудували замок, який мав контролювати важливий шлях, що провадив до ріки Дністра. У 1648 р. фортецю захопили козаки, вигнавши із неї польську залогу. Згодом, у 1672 р. замок, як і усі землі Поділля, захопили турки султана Магомета ІV. Врешті, вже через три роки, у 1675 р. Річ Посполита повернула собі контроль над Західним Поділлям, у той час за наказом короля Яна ІІІ Собєського у фортеці ненадовго розмістилася польська залога. Згодом, упродовж 1684-1699 рр. замок став одним із важливих форпостів для відвоювання Кам'янця. Пізніше, після того, коли у 1699 р. Поділля було повністю звільнено від турків, для Кривчого настали мирні часи, тоді місцевий замок знову було відбудовано.
У 1772 р., після першого поділу Польщі, це містечко перейшло під владу Австрії, фортеця втратила своє оборонне значення та поступово перетворилася на панську житлову резиденцію. У другій половині XІX ст. замок став власністю євреїв-лихварів: Лазара Зейдмана, Соломона Шуцмана і Лазара Мельцера, у цей час вони поступово розібрали цю фортецю на будівельні матеріали. Нині на місці колишнього південного рову замку проходить автомобільне шосе. Згідно з історичними даними, подальша доля нащадків фундаторів цього замку шляхтичів Контських склалася досить цікаво, оскільки вони уславилися у XІX ст., так, зокрема, брати Кароль і Аполлінарій стали відомими скрипалями, а Антоній – піаністом та композитором.
Згідно із Кривченською легендою, турецький паша зібрав у замку скарб золота, причому він його назбирав так багато, що не зміг вивезти тоді, коли поляки відвойовували свої землі. Награбоване золото він наказав сховати десь під кривченською скелею. Завдяки такій бувальщині місцеві мешканці вже не одне століття займаються пошуками цього скарбу. За легендою, бричка із золотом може перебувати у одній із декількох печер, які розташовані у околицях села.
Село відоме своїми пам'ятками архітектури, серед яких – вже згаданий замок Контських (1639 р.), який був збудований родиною польських шляхтичів Контських із оборонною метою та розташований на високій горі понад річкою Циганкою, яка є лівою притокою річки Нічлави і належить до басейну Дністра. Нині він входить до складу національного заповідника "Замки Тернопілля". У селі Кривче знаходиться дерев'яна церква Вознесіння Христового (1760 р.), збудована у стилі народної архітектури (зараз на жаль цілком перебудована), а також – мурована церква Покрови Пресвятої Богородиці (1856 р.), яка розташована поблизу колишнього замку. Однак, найбільш давньою є сакральна споруда замкового костелу Непорочного Зачаття Діви Марії (1650 р.), який був споруджений у стилі ренесансу як оборонний храм та розташований поруч із замком нижче по схилу.
Проте, основною родзинкою села є все ж печера Кришталева, яка була відкрита монахом-єзуїтом Габріелем Жанжинським ще у 1721 р. і розташована у відрогах схилу на південно-західній околиці села. Печера Кришталева є найвідомішою та найбільш пристосованою для відвідування туристами печерою Поділля. Тут також знаходиться ще і ряд інших печер, серед яких – печера Двох озер, На Хомах, Славка, Середня, Тимкова скала, Замкова печера, а також – численні менші печери.
Згідно з історичними даними, до 1939 р. у селі Кривче діяли – всеукраїнське товариство "Просвіта" імені Тараса Шевченка, товариства – "Луг", "Сільський господар", а також – кооператив. У роки Другої світової війни 127 осіб із числа мешканців села, боролися у боях проти німецьких окупантів, 35 з них загинули, а 93 було нагороджено орденами та медалями за відвагу. Станом на 2001 р. тут проживало 1 865 осіб. У роки незалежності України, восени 2016 р. Кривче нарешті було газифіковано, місцеві мешканці чекали цієї події упродовж десятиліття.
Село Кривче на Борщівщині славиться своєю багатовіковою історією, а також – пам'ятками архітектури, природи та археології. Воно відноситься до числа провідних туристичних центрів Тернопільщини, оскільки на його околицях знаходиться багато гіпсових печер, серед яких – Кришталева печера, яка вважається найбільш відомою на Західній Україні та однією з найбільших гіпсових печер Європи, а також тут є ряд видатних історично-архітектурних пам'яток. Північніше від села знаходиться розгалуження доріг, повернувши направо, можна найшвидше потрапити у долину Нічлави до сіл Бабинці і Худіївці, поруч розташувались також цікаві для краєзнавців Сапогів та Гермаківка. І ще одне. Їдучи через село автомобілем у темну пору доби чи під час ожеледі, будьте обережні та обмежте швидкість: дорога спускаючись та піднімаючись схилами долини річки Циганка, утворює тут вельми стрімкий та звивистий серпантин!
Andrij
.
.
