Ви теж можете додати фото, звіт, туристичний об'єкт, статтю! Cтати автором!

Костел св.Петра і Павла (м.Луцьк): карта, опис

 Petro   311

Галерея

Ще ніхто не додав! Ви будете першими!
Додати фото

... Карта

Де Місто Луцьк, Волинська область
У складі Монастир та колегіум єзуїтів, Історико-культурний заповідник "Старий Луцьк"
Час будівництва 1616 р. – 1630 р.
Сьогодні діє за прямим призначенням
Висота н.р. моря 189.0 м
Адреса вул. Кафедральна, 6
Матеріал \ Стан мур \ добрий
Стиль \ Форма ренесанс, класицизм \ базиліка
Архітектор Джакомо Бріано, Павло Гижицький
Статус пам'ятка архітектури національного значення
Охоронний номер 77/1
Конфесія спочатку \ зараз РКЦ \ РКЦ
Монаший чин (спочатку) Єзуїти
Доступ туристів вільний, за розкладом
Важливість 5.0 з 5 (1 голос)
Відвідали 1 користувач

Кафедральний костел Святих апостолів Петра і Павла у Луцьку почали споруджувати у 1616 р. під керівництвом зодчого Джакомо Бріано, з 1627 р. будівництво провадилося під наглядом іншого архітектора – Мацея Маїка, а вже у 1637 р. завершили зведення купола храму. Спорудженням цієї будівлі займався орден єзуїтів, який ще раніше (у 1604 р.) звів єзуїтський колегіум, костел був освячений у 1639 р. на честь Святих Апостолів Петра і Павла.

Ця велична споруда – яскравий приклад архітектури ренесансу, збудований на основі вписаного у квадрат грецького хреста, вважається найвищим серед східних храмів єзуїтського ордену, його висота сягає 42м., а підвали заглиблені ще на 6м. Храм зазнавав пожеж, тож його вигляд постійно змінювався. Спочатку був збудований у стилі ренесансу, потім перебудовувався за класичним та бароковим типом, тому в ньому поєднані різні стилі. Сакральна будівля – це тринефна базиліка з обхідними галереями та двома вежами, що розміщені по кутах головного фасаду. Загалом споруда складається з трьох ярусів, біля головного входу і на кутах виступу центрального нефу розміщені пілястри, поля між якими розчленовані на під'яруси. Нижній ярус завершується карнизом, середній представлений центральним нефом, а верхній утворюється куполами, що увінчані католицькими хрестами. Західна вежа костелу має чотирикутну форму, а східна – восьмикутну, що є досить неординарним явищем в архітектурі.

Найбагатшим за композиційною грою, безперечно, залишається головний фасад, який прикрашають 5 скульптур. Центральною скульптурою є постать Богородиці, яка стоїть на земній кулі і бореться з агресивним змієм. Скульптура вражає експресивністю: права нога Пресвятої Діви відкидає змію убік, а ліва притискає її голову до землі. На нижньому ярусі розміщуються скульптури апостолів Петра і Павла, які виконані різними авторами. Вгорі, під фронтоном містяться дві інші скульптури, щоправда, невідомо, кого вони представляють.

Інтер'єр храму вражає різноманітністю мистецьких творів: тут можна зустріти живописні полотна, розписи стін, скульптури, барельєфи, печатки, архітектурний декор тощо. У костелі розміщуються по три вівтарі у бічних нефах, а також – Великий вівтар і вівтар каплиці Пресвятих Тайн Христових.

Під комплексом розміщені підземелля, вхід до яких знаходиться під баштою із дзвоном на південно-західному фасаді. У підземеллях костелу розташовані приміщення різноманітного функціонального призначення. В одній з великих кімнат облаштовано підземний храм, на стінах якого збереглися старовинні фрески та нерозшифровані латинські написи.

У 1648 р. Луцьк захопили козаки під проводом Б.Хмельницького, внаслідок цього костели пограбували, а їхнє майно знищили, тож єзуїти залишили свою святиню і повернулися сюди аж у 1667 р. 14 червня 1724 р. величезна пожежа завдала надзвичайної шкоди як костелу, так і єзуїтському колегіуму, тому до 1730 р. здійснювалася фундаментальна відбудова храму під керівництвом єзуїтського зодчого – Павла Гіжицького. З метою збереження зруйнованих вогнем стін, їх обнесли галереями і нартексом з музичними хорами, спорудили дві зовнішні вежі, тож костел отримав вигляд, дещо наближений до класичного.

У 1773 р. Папа Климент XІV офіційно заборонив орден єзуїтів, тому луцький костел і колегіум передали у розпорядження Народної комісії. Однак, у 1780 р. знову трапилася пожежа, упродовж наступних семи років храм і колегіум відбудовували архітектори М.Соболевський, Ю.Умінський та Ф.Гроздицький. У 1924 р. в костелі знову спалахнув вогонь, який знищив Великий вівтар, короновану ікону з домініканського монастиря, а також ікону Святої Трійці художника Кунітцера. У 1925 р. було встановлено новий Великий вівтар, саме в цей час Папа Римський Пій XІ відновив луцьке єпископство.

Після Другої світової війни підземелля костелу використовували як склад для зберігання овочів, а саме приміщення будівлі – як контору. У грудні 1980 р. у цьому храмі відкрили Обласний музей атеїзму, а у 1982 р. Великий вівтар з мармуровими сходами та позолоченими скульптурами розібрали. Однак, 27 вересня 1990 р. тут відбулася перша римо-католицька служба, а в наступні роки костел реставрували та відновили богослужіння. У 1999 р. встановили привезений з Німеччини орган, зроблений на одній з найдавніших органних фірм у 1953 р. майстрами Г. Рохльфінгом та М. Крайнбрінком, який зачаровує відвідувачів своєю музикою.

Тепер костел єзуїтів є кафедральним собором Святих Апостолів Петра і Павла римо-католицької Луцької дієцезії, що охоплює Волинську та Рівненську області, пам'яткою архітектури національного значення, богослужіння тут відбуваються двома мовами – польською (вранці) та українською (увечері). У колегіумі навчаються студенти Волинського технікуму Національного університету харчових технологій.

Andrij

Звіти, краєзнавчі статті (0)
Про це місце поки що не написано жодного звіту. Ви можете
Додати звіт
Обговорення на форумі (0)
Це місце поки що не згадується у жодній темі форуму. Ви можете
Створити тему

Коментувати
Ім'я* (буква, далі букви цифри _-.)
Email* (залишиться у таємниці)
Коментар*
Додати Очистити
 
Зачекайте будь ласка