Театр опери та балету (м.Одеса): карта, фото, опис

Театр опери та балету у місті Одеса був збудований упродовж 1884-1887 рр. за проектом славетних австрійських архітекторів Фердинанда Фельнера і Германа Гельмера у стилі віденського бароко, який вважався головним напрямком у європейському мистецтві XVІІ – першої половини XVІІІ ст. Будівля входить у трійку найкращих театрів України, поряд із Львівським та Київським театрами.

Перший театр у Одесі збудували у класичному стилі з колонадним портиком у 1809 р., у 1810 р. російська трупа П. Фортунатова тут поставила першу виставу. Проте, у 1873 р. цей старий театр був повністю знищений пожежею, від нього залишилося лише попелище. У зв'язку з цим через рік місцева влада оголосила конкурс на проект нового театру, який зміг би конкурувати з найкращими європейськими зразками храму мистецтв. Проект спорудження нової будівлі доручили відомим віденським архітекторам Фердинанду Фельнеру і Герману Гельмеру, які збудували театри у Відні, Дрездені, Будапешті та інших європейських містах. Проте всесвітньо відомі архітектори не відвідували Одесу безпосередньо під час спорудження Оперного театру, тому вдосконаленням архітектурних деталей займалися місцеві зодчі – Фелікс Гонсіоровський і Юрій Дмитренко. На будівництво театру витратили величезну на той час суму грошей – півтора мільйона рублів. На урочисте відкриття, яке відбулося у жовтні 1887 р., приїхав зодчий Фердинанд Фельнер і під час своєї промови вигукнув, що Театр опери і балету у м. Одесі є найкращим у світі. З цими словами славетний архітектор вручив міському голові символічний позолочений ключ, який пізніше замурували на сходах західного портику театру.

Фасад споруди увінчує скульптурна група, яка зображає покровительку мистецтва – музу трагедії Мельпомену. Нижче знаходяться скульптурні групи на сюжети із стародавньої міфології. Біля самого центрального входу встановлено дві скульптурні групи, які символізують Трагедію і Комедію, зокрема, фрагмент трагедії Еврипіда "Іполіт" та епізод з комедії Аристофана "Птахи". На фронтоні театру, у нішах верхнього ярусу розташовані бюсти видатних митців російської літератури та мистецтва – Миколи Гоголя, Михайла Глінки, Олександра Пушкіна і Олександра Грибоєдова. На особливу увагу заслуговує центральний вхід, який декорований двоярусним чотирикутним портиком.

Внутрішнє оздоблення Одеського оперного театру вважається шедевром, адже підлоги тут викладено з мармурової крихти, кожен поверх має свій унікальний малюнок, театр облаштований оксамитовими кріслами, бронзовими світильниками і кришталевими бра. Архітектура глядацького залу витримана у стилі французького рококо і декорована різноманітними ліпними орнаментами і тонкою позолотою. На стелі цього залу розміщено чотири картини художника Лефлера у вигляді медальйонів, де зображено сцени з творів У. Шекспіра: "Гамлет", "Зимова казка", "Сон літньої ночі" і "Як вам це сподобається". Велика люстра, яка розташована у центрі, вражає своєю витонченістю і важить дві тонни двісті кілограмів. Вона є точною копією тієї первісної люстри, що прикрашала зал у 1887 р. Внутрішній інтер'єр театру оздоблено багатьма різноманітними ліпними прикрасами, які з особливою витонченістю виконані у бічних вестибюлях, уздовж проходів до лож, а також усюди бачимо світильники, орнаменти і бронзові інкрустації, які відзначаються своєю оригінальністю. З надзвичайним смаком виготовлена завіса, ескіз для якої був створений видатним театральним художником А. Головіном. Сцена займає 500 кв.м. площі. Глядацький зал характеризується унікальною акустикою, оскільки у його найбільш віддалені куточки доноситься навіть шепіт.

Від початку свого існування театр перетворився на центр громадського і музичного життя міста Одеси. Тут відбувалися постановки російської драми та італійської опери. У цьому театрі виступали всесвітньо відомі артисти: Енріко Карузо, Соломія Крушельницька, Леонід Собінов, Федір Шаляпін, а також танцювала славетна балерина Анна Павлова і знаменита танцівниця Айседора Дункан. Тут також виконували свої твори відомі композитори: Петро Чайковський, Сергій Рахманінов, Микола Римський-Корсаков та інші. Епоха розквіту театру припадає на кінець XІX – початок XX ст.

У 1917 р. театр отримав статус державного, а у 1926 р. – звання академічного. На початку Другої світової війни частину творчих працівників театру евакуювали у м. Алма-Ату, що в Казахстані. Інші артисти виїхали у м. Красноярськ, де об'єдналися з колективом Дніпропетровського театру опери та балету. У цей період в роки німецької окупації театр у Одесі було пограбовано, вивезли його декорації, величезну бібліотеку з історії театру, музики та живопису, крім того, у 1944 р. німецькі війська замінували будівлю під час свого відступу, тож її ледве вдалося врятувати. Пізніше під будівлею було виявлено осідання ґрунту, однак з цією проблемою вдалося впоратися шляхом силікатизації. У повоєнні роки тут також народжувалися нові вистави і втілювалися творчі звершення виконавців.

У 1967 р. у театрі відбулася генеральна реконструкція усіх зовнішніх та внутрішніх інтер'єрів. У 1996 р. у приміщеннях наново здійснили відновлювальні роботи. У 2007 р. після завершення ремонту театр удостоївся звання національного. Під час проведення реконструкції, упродовж 1996-2007 рр. трупа Одеського оперного театру виступала на гастролях, які проводилися у Лівані ("Лускунчик", "Мадам Баттерфляй", "Лебедине озеро"), Об'єднаних Арабських Еміратах ("Кармен"), Греції ("Лебедине озеро", "Спляча красуня"), на Кіпрі ("Ріголетто"), у Швейцарії ("Травіата", "Євгеній Онєгін", "Спляча красуня", "Жизель"), Великобританії ("Травіата", "Ріголетто", "Севільський цирульник"), США (з концертною програмою балету) та у інших країнах світу. На сьогодні у репертуарі театру – півсотні постановок.

Одеський оперний театр, вважається одним з найдавніших в Україні, нині завдяки своїй унікальності входить до реєстру надзвичайних пам'яток Східної та Центральної Європи і належить до пам'яток архітектури національного значення. Театр знаходиться у історичному центрі міста, напівдорозі між Дерибасівською вулицею та Приморським бульваром. У безпосередній близькості знаходяться також морський та археологічний музеї.

Andrij