Одеські катакомби (м.Одеса): карта, фото, опис

Одеські катакомби простягаються під містом та селом Нерубайське Біляївського району і виникли у XІX ст. За своєю протяжністю вони займають перше місце у світі. Довжина ходів становить приблизно 2,5 – 3тис. кілометрів, глибина іноді досягає до 100м. Для порівняння – Римські катакомби простяглися приблизно на 300км., тобто майже вдесятеро коротші. На території України подібних об'єктів обмаль, варто згадати, наприклад, Іванковецькі штольні, а також ряд підземель у Закарпатські області.

У період активного будівництва Одеси використовувався камінь черепашник (ракушняк), який видобували у місцевих підземних каменоломнях. У минулому видобуток каменя у місті процвітав, у зв'язку з цим підземні ходи проривали всюди – під площами, під будівлями і за межами вулиць. Таким чином утворилися шахти, штольні і коридори, які поєдналися між собою у заплутану систему лабіринтів, що простяглися не лише під містом, але і під його околицями. У катакомбах у часи Другої світової війни переховувалися партизани та місцеві жителі.

Каменоломні у обласному центрі розташовані під центральною частиною міста, Великим і Малим Фонтанами, а також селами – Нерубайським, Куяльником, Кривою Балкою та Усатовим. Видатний палеонтолог А. Нордман розпочав опис цих ділянок ще у 1846 р. У 1929 р. під керівництвом Т.Г. Грицая наукова експедиція розпочала новітнє дослідження катакомб Одеси. Однак, до нашого часу збереглася лише частина таких описів. У середині 60-тих років минулого століття з метою вивчення і дослідження катакомб було створено організацію "Пошук", представники якої і сьогодні займаються популяризацією підземелля. Загалом серед місцевого населення склалося негативне ставлення до катакомб, оскільки одесити вважають, що саме наявність підземель стала причиною провалів і зсувів, а також через них у місті неможливо збудувати метро.

Переважна більшість катакомб, понад 95%, є підземними рукотворними каменоломнями, які відображають історію останніх трьох століть, проте тут також трапляються і природні карстові порожнечі, що мають величезну наукову геологічну цінність. Наприклад, у с. Нерубайське віднайдено печеру Нордмана, де знайшли кістки сотень ведмедів, що проживали на землі десятки тисяч років тому. Крім того, у 1969 р. у цьому селі був відкритий Музей партизанської слави, у якому можна ознайомитися з героїчним минулим Одеси у роки Другої Світової війни. Цей музей розташований у наземній та у підземній частині с. Нерубайське. Саме тут, у супроводі екскурсовода можна помандрувати у лабіринтах підземелля, не піддаючи себе небезпеці. Підземний партизанський комплекс користується великою популярністю серед відвідувачів.

Загалом, на стінах катакомб дуже багато написів та малюнків. У місті існує повір'я, що все підземелля належить божеству Буту. У зв'язку з цим звідси не можна нічого виносити, однак якщо ви все ж наважитеся щось залишити собі на згадку, тоді потрібно віддати якусь свою річ, щоб не розгнівити Бута. Температура повітря упродовж року у підземеллі стала і становить +14 градусів.Одеські катакомби вважаються чи не найвідомішими та найзаплутанішими у світі, ці унікальні лабіринти мають велику цінність для науки і отримали статус пам'ятки загальнодержавного значення.

І власне тут необхідно нагадати про елементарні правила безпеки. Навіть на поверхні землі часто трапляються провали і зсуви, зайве й казати про такі випадки у підземних коридорах. Легко тут можна натрапити на небезпечні вертикальні шахти. Також варто пам'ятати, що навіть стіна будинку суттєво послаблює мобільний сигнал, тож під багатометровим пластом каменю навіть не розраховуйте на мобільний зв'язок. Ну і зрештою, тут є свої мешканці, які не завжди раді гостям. То ж охочі до екстремальних відчуттів повинні бути обережними, оскільки не знаючи цих лабіринтів, з них часто неможливо самостійно вийти назовні. Якщо вам все ж кортить побродити "дикими" коридорами, не обмежуючись відвідинами музею, запам'ятайте лише два прості правила: (1) спускатись під землю лише з досвідченим провідником і неухильно виконувати його вказівки та (2) на поверхні має залишитися хтось, хто знає, куди ви пішли і коли повернетесь.

Andrij