Борисоглібський собор (м.Чернігів): карта, фото, опис

Борисоглібський собор у місті Чернігові був зведений у 1120-1123 рр. у особливому чернігівському архітектурному стилі як усипальниця князів роду Давидовичів і знаходиться у сучасному парку "Дитинець", неподалік від головного чернігівського храму – Спасо-Преображенського собору. Відомо, що у 1120 р. чернігівський князь Давид Святославович втратив свого сина Ростислава і на згадку про нього розпочав у Чернігові будівництво собору на честь святих Київської Русі Бориса і Гліба.

Брати Борис та Гліб є першими давньоруськими святими, які прийняли смерть у 1015 р. за наказом свого рідного брата, причому святими вони також вважаються у католицькій церкві, там це – Роман Руський та Давид Польський.

Ця мурована церква – хрестово-купольний, шестистовпний храм, який завершується однією банею. Його фасади визначаються масивними площинами стін, які розчленовані напівколонами, що йдуть від самого низу до карнизів. У північній та південній стіні були ніші-аркасолії, що свідчило про те, що князь Давид відразу планував тут зробити усипальницю, оскільки такі ніші створювалися для поховань. Для храму характерна надзвичайна досконалість цегляного мурування та витончені різьблення. У оздобленні фасадів використовуються деталі з вапняку, декоровані орнаментами так званого "звіриного стилю", який походить від язичницьких часів, де рослинні орнаменти поєднуються з фантастичними птахами та звірями-грифонами у одне казкове мереживо, такий стиль використовувався у чернігівській архітектурі XІІ ст.

Цей храм – одна із небагатьох сакральних будівель, що їх пощастило відбудувати майже у первісному вигляді. Саме тут розташована експозиція зразків старовинних капітелей, шиферних плит та унікальної кераміки. До сьогодні збереглися залишки старої аркади-галереї, що в минулому оточувала будівлю. Однак, її ніхто поки що не захотів відновити, оскільки первісна форма залишається невідомою.

Під час монголо-татарської навали у 1239 р. церкву було значно пошкоджено, проте у XІІІ ст. її відновили, вкривши дерев'яною покрівлею. Пізніше храм знову пережив часи занепаду, після чого він був відновлений і перебудований поляками вже як костел аж у 1627 р., коли його передали римо-католицькому ордену домініканців. У цей час розширили східну частину, а на фасадах збудували колони та пробили стрілчасті вікна. За часів Хмельниччини у 1648-1654 рр. церква знову стала православною, а у 1672 р. тут створили Чернігівський Борисоглібський монастир, який, щоправда, скасувала імператриця Катерина ІІ у 1786 р.

У роки Другої світової війни собор зазнав певних руйнувань, його склепіння були пошкоджені, а також вигоріли усі дерев'яні перекриття. Наприкінці 40-их років XX ст. тут розпочалося проведення реставраційних робіт за проектом Миколи Холостенка, згідно з яким усі нашарування XVІІ – XІX ст. було знято для того, щоб відтворити архітектуру домонгольського періоду. У цей же час була розібрана вежа, зведена у стилі українського бароко. Однак, багато відомих архітекторів та істориків визнали такий підхід до реставрації неправильним, оскільки, на їхній погляд, зруйнована оригінальна архітектура барокового стилю XVІІ ст. є більш цінною, ніж приблизно відтворена архітектура домонгольського періоду, тим паче, що немало храмових фрагментів відновили у сучасних матеріалах (бетоні та оргсклі).

У 1972 р. храм увійшов до складу історико-культурного заповідника "Чернігів стародавній", у якому відкрили музей із експозицією, яка відображала історію цієї церкви. Тут також відбуваються концерти духовної музики.

Чернігівський собор святих Бориса і Гліба нині вважається однією з центральних пам'яток міста, характерним взірцем чернігівської школи XІІ ст. домонгольського періоду, приваблює своєю оригінальністю і красою та належить до пам'яток архітектури національного значення. Формою нагадує численні збережені або відновлені давньоруські храми, наприклад, собори у Володимирі-Волинському, Овручі чи Каневі.

Andrij