Спаський собор (м.Чернігів): карта, фото, опис

Спаський собор у місті Чернігові був зведений упродовж 1030-1051 рр. на місці ще старішої дерев'яної церкви (колись тут було язичницьке капище) і знаходиться на території Княжого дитинця у мальовничому парку на березі ріки Десни. Тут поблизу також розташовані Борисоглібський собор (XІІ ст.) та Чернігівський колегіум (1700 р.), а поруч розміщена Катерининська церква (1715 р.), неподалік у давнину були в'їзні ворота до Чернігова.

Мурований собор був закладений братом Ярослава Мудрого князем Мстиславом Чернігівським, який раніше князював у Тмуторакані, однак у 1036 р. він помер. До того часу були збудовані лише стіни на висоту "скільки можна дістати рукою, стоячи на коні". У зв'язку з цим храм добудовувався вже не за часів входження Чернігівського князівства до держави Ярослава Мудрого, а при наступному князеві Чернігова – Святославі. Хоча князь Святослав пізніше став Великим київським князем, однак він похований у чернігівському Спаському соборі.

У своєму архітектурному вирішенні Спасо-Преображенський собор мав унікальне планувально-просторове вирішення, у якому поєдналися особливості романської базиліки та візантійського хрестово-купольного храму. Такої конструкції немає жоден з відомих на сьогоднішній день давньоруських храмів. Його висота сягає 30м, довжина становить понад 35м, а ширина – понад 22м. Широкий фундамент унікального храму заглиблений у ґрунт на 2,8м., а товщина стін складає 1,4м. Дослідники припускають, що саме завдяки цьому ці стіни до наших днів збереглися майже неушкодженими. У минулому усі внутрішні поверхні собору були щільно вкриті фресками, що вирізнялися своєю багатою кольоровою палітрою, яку доповнювали білі мармурові колони з різьбленими капітелями та яскрава підлога з кольорового каміння та смальти, а хори були обгороджені різьбленими плитами червоного кольору.

Після закінчення будівництва собор став головною святинею Чернігівсько-Сіверської землі. Упродовж дев'ятьох століть храм був кафедральним собором Чернігівської єпархії, своєрідним центром громадського та державного життя. За всю історію свого існування його багато разів руйнували та перебудовували. У внутрішньому оздобленні храму поєднується безліч елементів різних стилів, що пояснюється тривалими битвами на цих землях та жахливими пожежами, які тут відбувалися. Так, у 1239 р. храм був частково зруйнований та розграбований монголо-татарами. У 1675 р. його відновили стараннями єпископа Лазаря Барановича, проте у середині XVІІІ ст. сакральна споруда сильно постраждала від пожежі, внаслідок якої було знищено давньоруські фрески. Тільки у 1783 р. храмові повернули первісне внутрішнє оздоблення.

Сучасного вигляду Спасо-Преображенський собор набув головно наприкінці XІX ст., саме тоді, у 1891 р. його верхи були позолочені, тут і досі проглядається ця оригінальна позолота. Сучасний вигляд разюче відрізняється від первісного. У ризниці храму у минулому зберігалося багато богослужбових предметів, виготовлених із коштовних матеріалів, які вирізнялися своєю художньою та історичною цінністю. Однак, до сьогодні збереглися лише одиниці. Нині ці пам'ятки знаходяться у Чернігівському історичному музеї. За даними вчених, саме у цьому храмі був похований князь Ігор, про що згадується у тексті літопису "Слово о полку Ігоревім". При радянській владі величний храм переобладнали у музей історії краю. Відомо, що у 1942 р. під час німецької окупації він відновив свою діяльність аж до 1961 р. Пізніше його знову зачинили і переобладнали під музей. Наприкінці 80-тих років XX ст. представники єпархії УПЦ МП захопили споруду силою і відновили тут Богослужіння, які тривають до наших днів.

Чернігівський Спасо-Преображенський собор нині є діючим храмом, вважається однією з найдавніших пам'яток України, оскільки має майже тисячолітню історію, входить до складу національного історико-архітектурного заповідника "Чернігів стародавній", відноситься до єпархії УПЦ МП і належить до пам'яток архітектури національного значення. Лише одиниці з українських храмів можуть похвалитися такою древньою історією, наприклад собори в Володимирі-Волинському чи Києві.

Andrij