Ставропігійська друкарня (м.Львів): карта, опис

Заснування братської друкарні при церкві Успіння у Львові тісно пов'язане з незавидною долею першого на львівських теренах друкаря Івана Федоровича, друкарню якого, заставлену в жида Якубовича, викупило братство за підтримки єпископа Гедеона Балабана в 1585 році. Рік цей вважають датою заснування Ставропігійської друкарні, у якій перші друковані примірники вийшли аж через п'ять років, у 1591 році. Поза "летючками" і пастирськими посланнями, того року в братській друкарні надруковано першу книгу – "Грамматику доброглаголимаго єллино-словенскаго язика", у 182 сторінки ін-октаво. Одначе друкарня, що не мала відповідного приміщення, у перші роки свого існування працювала дуже слабо. Кілька років (1606–1615) вона перебула в "комірному" у Святоонуфріївському монастирі, поки будувалася Успенська церква. Але й тоді, коли друкарня розмістилась у власному приміщенні, безперестанні катастрофи раз у раз ставали перешкодами на шляху її розвитку. В 1616 році друкарня частково постраждала від пожежі, а в 1628 році згоріла майже повністю, за винятком друкарського станка і черенок.

З 30-тих років XVII століття братська друкарня оживає і випускає книгу за книгою. Разом з тим, братство на всі боки воює зі світською і духовною владою та з конкурентами, поки в 1708 році, оточене ворогами, не здає позиції і, прийнявши унію, тим наче запечатує свою історичну роль твердині "віри і нації руської". З унією настає занепад друкарні, усі досьогочасні видання якої як "схизматицькі" підлягли секвестрові та безперестанним цензорським вигадкам.

Провадячи діяльність від 1591 року безперестанно аж до початку Другої світової війни, Ставропігійська друкарня здобула перше місце не лише в Україні, але й на усіх слов'янських теренах. З уявленнями про стару техніку друкування, 138 книжок у 160000 примірниках, які випустила братська друкарня у проміжку часу від 1581 до 1722 року – це кількість, якої нічого соромитись. Братські друки розходились не тільки по Галичині, Волині, Поділлі та Київщині, але й заповнювали книжкові ринки Волощини, Болгарії, Сербії, Білорусі та Москви. Зрозуміло, що з прийняттям унії зникло і те широке коло читачів видань братської друкарні.

Голубець М. Львів: Провідник. - Жовква, 1925.

Друкарня Ставропігійського братства була однією із найбільших друкарень на території України свого часу. До 1939 року у будівлі діяли численні народницькі та політичні установи: Галицько-руська матиця, Ставропігійський інститут та друкарня Ставропігійського інституту, Літературно-драматичне товариство "Муза", Руський рільничий союз, Гуртожиток руської студентської молоді, Товариство "Руське казино", Народна каса, Секція руської молоді, Руський благодійний комітет, Суспільство руських дам, Талергофський комітет.

Друкарня друкували чиленні українські газети і журнали, підтримувала стосутнки із руськими організаціями, та окремими видавцями. Тут виходили друком періодичні видання "Зоря Галицка", "Вечерницѣ", "Слово", "Вістник законів і розпоряджень краєвих для Королівства Галичини і Володимириї з Великим Княжеством Краківським", "Січові Вісти", "Очаг", також друкувались видання "Галицько-Руської Матиці", перші книжечки "Просвіти", "Изданія Общества им. М. Качковского".

Діяльність друкарні припинилась у 1939 році. Сьогодні будівля друкарні - архітектурна та історична пам'ятка Львова. Поруч, на іншому боці скверу - могутній Домініканський собор.

Опрацювала Катерина Судин

Kate