Монастир та шпиталь св. Лазаря був зведений у місті Львові упродовж XVІІ – XVІІІ ст. як оборонна споруда за проектом львівського архітектора Амвросія Прихильного у стилі ренесансу з елементами готики. Цей монастир був одночасно і шпиталем та нині знаходиться на пагорбі неподалік від центру міста (на той час це було заміське узгір'я Галицького передмістя). Хоча у XVІІ ст. на теренах Східної Європи вже панував бароковий стиль, архітектор залишився вірним мистецтву епохи Відродження.
У 1621 р. було збудовано каплицю і дерев'яні будинки шпиталю, саме тоді у його приміщеннях розмістили поранених воїнів, які поверталися після битви під Хотином. Пораненими у боях з турками і татарами опікувалися члени домініканського братства святого Розарію. Цей монастирський комплекс спорудили і з фортифікаційною метою, тому він був оточений міцним муром. Через деякий час, у 1634 р. архітектор Амвросій Прихильний розпочав будівництво мурованого костелу св. Лазаря. Одночасно із цим храмом було збудовано найдавніші шпитальні приміщення, які прилягають до нього з двох сторін. Спочатку ці споруди були одноповерховими, пізніше у 1882 р. до них добудували другий поверх. У 1638 р. відповідно до наказу короля Речі Посполитої Владислава XІV за шпиталем розпочалося будівництво укріплень, саме тоді усі передмістя Львова планувалося охопити єдиною оборонною лінією, однак цей задум не здійснився. Після смерті архітектора Амвросія Прихильного його справу продовжив будівничий Мартин Годний. Відомо, що у середині XVІІІ ст. до цієї будівлі провели водопровід, неподалік збудували будинок сторожа, а також обладнали дубові сходи від хвіртки до дороги. У середині XІX ст. при шпиталі з'явився будинок убогих і престарілих, який функціонував до завершення Другої світової війни. До сьогодні на його мурах можна оглянути рельєфи з біблійними сценами про багача і Лазаря, а також рідкісне зображення Бога Отця із Сином Ісусом на колінах. Згідно з історичними відомостями, у цій обителі деякий час проживав відомий фольклорист, поет, релігійний і культурно-громадський діяч (священик УГКЦ) Маркіян Шашкевич.
При радянській владі більшість мистецьких творів, які зберігалися у монастирській церкві, зникли, а будівлі шпиталю передали військовим. Наприкінці 80-тих років минулого століття ці споруди перейшли у розпорядження львівського дитячого та юнацького хору "Дударик", в цей час тут функціонував концертний зал. Лише на початку ХXІ ст. було створено братство, яке опікувалося храмом. На сьогодні у монастирській церкві проводяться богослужіння Української греко-католицької та Української автокефальної православної церкви. Оглядаючи ці будівлі, тут можна побачити товстезні мури, широкі вежі-дзвіниці, радянську бетонну загороду і багатоповерхову забудову. Унизу під монастирськими мурами розташована старовинна криниця XVІІ ст., вона оздоблена двома кам'яними левами, які раніше прикрашали Львівську ратушу.
Монастир і шпиталь св. Лазаря у Львові зараз не діє за своїм призначенням і належить до пам'яток архітектури національного значення. Нині в його корпусах розмістилася Державна академічна хорова капела "Дударик" та деякі установи. Подібний шпиталь з костелом св.Лазаря є також і у місті Жовкві.
У підніжжя гори Вроновських при вулиці Коперніка здіймається відділений від вулиці спеціальним насипом костел св. Лазаря, засновником якого у 1620 році був осілий у Львові італійський архітектор Амвросій Прихильний.
Костел невизначеного стилю з гостролукими вікнами, перехресним склепінням і бароковим вівтарем не становить нічого надто цікавого. Цікавішими є плоскорізи обабіч входу на подвір'я костелу, що зображають сцени з притчі про Лазаря, каменярської роботи XVII століття. Внизу в насип вмурована криниця з сидячими левами, що тримають в лапах патриціївські герби Шольц-Вольфовичів.
Давні шпитальні при костелі св. Лазаря згодом були перетворені на захист для безпритульних старців.
Голубець М. Львів: Провідник. - Жовква, 1925.
Майже усе майно (ікони, скульптури, церковні речі), яке зберігалось у храмі, зникло або буле знищене після Другої світової війни. Збереглись вівтарі і орган; останній у 1980-тих роках було передано до Львівського музею історії релігії, а пізніше — до філіалу музею у Червонограді, де він зберігається дотепер.
В часи радянської влади будівлі було передано військовим, проведено ремонтні роботи. У 1989 році храм і прилеглі шпитальні будинки було передано знаменитому львівському хору "Дударик". Територія і будівлі комплексу святого Лазаря сьогодні поділені між кількома установами.
Сьогодні у храмі почергово проходять богослужіння Української Греко-католицької та Української Автокефальної Православної церкви.
