Місто Жовква: карта вулиць, фото, опис

Місто Жовква є районним центром Львівської області, знаходиться у північному напрямку за 25км від Львова. У часи Київської Русі між поселеннями Димошин (нині – це Кам'янка-Бузька) і Щекотин (залишки городища коло сучасної Жовкви), на перехресті шляхів, що вели з Галича та Львова на Белз і на Холм, було розташоване поселення Винники. Про це поселення йшла мова ще у Галицько-Волинському літописі 1242 р. Розташування цього села на перехресті торговельних шляхів сприяло його швидкому розвиткові, тож наприкінці XVІ ст. воно переросло у місто Жовкву. У 1594 р. Станіслав Жолкевський, коронний гетьман Речі Посполитої, який був господарем села Винники, заснував місто-фортецю і власний родинний замок. Місто збудували на межі XVІ – XVІІ ст., а вже у 1603 р. коронний гетьман Станіслав Жолкевський за королівським привілеєм отримав право назвати це місто, так і з'явилася назва "Жовква", як почесна відзнака роду Жолкевських. Цього ж року місто отримало Магдебурзьке право.

Містобудівний комплекс Жовкви збудували у ренесансному стилі, це унікальне та єдине місто-резиденція кінця XVІ ст. в Україні, архітектура якого збереглася у доброму стані з рідкісним типом планування серед 200 збережених ідеальних міст на території Європи. До складу цього комплексу відносяться 2 пам'ятки містобудування – "місто в мурах" і Львівське передмістя, на території яких компактно розміщено 55 архітектурних пам'яток світового, національного і регіонального значення, а також – більше 100 пам'яток мистецтва. Історичний центр Жовкви зберіг функції загальноміського центру. Місто збудували, втіливши у життя мистецькі та культурні ідеї епохи Ренесансу, що виявлялося у діяльності відомих архітекторів цієї епохи – італійців Паоло де Дукато і Паоло Домінічі, які і створили концепцію "ідеального міста". Ця концепція передбачала при побудові враховувати вже існуючі забудови, дороги і особливості рельєфу місцевості.

У 1880 р. у межах Австро-Угорщини було створено Жовківський повіт, який проіснував до 1940 р., до його складу входило 74 громади. На території цього повіту у 1881 р. було проведено перші вибори Жовківської повітової ради. До Першої світової війни у цьому повіті діяло ряд національно-патріотичних організацій: філії "Просвіти", Народний Дім, "Січові стрільці", "Пласт", "Сокіл" тощо. Однак, після Першої світової війни місто почало занепадати. У 1940 р. утворився Жовківський район, який у 1951 р. перейменували на Нестеровський у зв'язку з перейменуванням Жовкви на Нестеров (на честь російського військового льотчика). Однак, після проголошення Незалежності України у 1991 р. Жовківському району, як і місту, повернули його історичну назву.

Центральну частину міста Жовкви займає дуже велика Вічева площа, до якої прилягають найголовніші пам'ятки міста – ратуша, замок, костел святого Лаврентія, монастир отців Василиян, трохи далі – Домініканський монастир і синагога. У 2003 р. у центральній частині міста, в якій знаходиться сучасна площа Вічева, проводилася масштабна реконструкція, приурочена до 400-ліття надання Жовкві Магдебурзького права.

Культурна спадщина міста складається з кількох складових елементів, причому пальма першості належить саме архітектурі, яка привертає увагу багатьох туристів, оскільки тут знаходяться оборонні мури, вежі, Глинська та Звіринецька брами, замок, монастирі, церкви, костели і синагога. Друге місце займають твори українського бароко у графіці, живописі та різьбленні по дереву: наприклад, у Львові експонували шедевр сакрального малярства майстра Івана Рутковича – Жовківський іконостас, який був створений наприкінці XVІІ ст. Третя складова стосується видатних історичних постатей українців, євреїв, поляків та росіян. Багато культурних цінностей Жовкви зберігаються у Львівській галереї мистецтв та Львівському історичному музеї, а також – музеях Відня, Варшави, Стокгольма і Санкт-Петербурга.

Історія цього міста пов'язана з життєдіяльністю відомих історичних осіб, серед яких видатні державні діячі – гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, російський цар Петро І та польський король Ян ІІІ Собєський. За свідченнями дослідників, у Жовкві народився Богдан Хмельницький, саме тут промайнуло його дитинство, оскільки його батько перебував на службі у коронного гетьмана Станіслава Жолкевського, таким чином родина Хмельницьких перебувала у тісних стосунках з родиною Жолкевських, які мали українське коріння, як і король польсько-литовсько-української держави Ян ІІІ Собеський. Богдан Хмельницький брав участь у обороні Жовкви від нападу татар. Науковці вважають, що саме з Жовкви вирушали об'єднані армії держав Європи на вирішальну битву з турками під Віднем, а потім, після перемоги над Османською імперією у місті відбувалися тріумфальні урочистості, які тривали кілька місяців за участі коронованих осіб та послів держав Європи. Історики стверджують, що саме у Жовкві гетьман Іван Мазепа разом із старшиною розпочав переговори з шведським королем Карлом XІІ.

Найбільший розквіт Жовкви припадає на другу половину XVІІ – початок XVІІІ ст., у цей час тут вирувало культурне життя, місто перетворилося на осередок книгодрукування, мистецтв і релігійного життя. У ці часи тут функціонувало п'ять монастирських комплексів, єврейський релігійний центр з двома синагогами, а також – мальовничі паркові ансамблі.

А на Львівському передмісті мандрівників зустрічає справжня перлина дерев'яної архітектури - церква Пресвятої Трійці. Церква професійно відреставрована, вкрита гонтом, збереглися також безцінні елементи інтер'єру - іконостас, різьблені царські ворота та окремі ікони. А от інший дерев'яний храм містечка - церкву Різдва Пресвятої Богородиці - знайти не так легко, він заховався у іншому його кінці, на цвинтарі, серед приватної забудови на передмісті Винники.

Філософи–містики стверджують, що Жовква має ексклюзивну атмосферу злагоди і толерантності, що притягувало до неї багатьох історичних постатей, які відігравали вирішальну роль у долі європейського континенту. З 1998 р. Жовква претендує на приналежність до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

У 1994 р. на території Жовкви було створено Державний історико-архітектурний заповідник з метою збереження унікального комплексу її архітектурних пам'яток, що мають наукову, історичну та мистецьку цінність. Через місто пролягає шлях до знаменитого Крехівського монастиря, який відвідують тисячі паломників. Неподалік також лежить Природний заповідник "Розточчя".

Отож, місто Жовква, на території якого зберіглася велика кількість архітектурних і культурних пам'яток світового, національного і регіонального значення, вважається одним з основних туристичних центрів Львівщини.

Andrij