Львівська галерея мистецтв ім.Б.Возницького (м.Львів): карта, фото, опис

13 лютого 2007 р. минуло 100 років відтоді, коли рішенням магістрату Львова створено новий музей, який нині називається Львівська галерея мистецтв. Цій події передувала майже детективна історія придбання і перевезення збірки багатого промисловця Яна Яковича із с. Сітківці на Вінниччині. Очевидною була і необхідність відкриття музею зі збіркою західно-європейського мистецтва в такому місті, як Львів. На той час місто було охоплено справжнім музейним шалом: для найстарішого у Львові Художньо-промислового музею (відкритого 1874 р.) побудовано спеціальне приміщення на вул. Гетьманській, 20 (нині пр. Свободи, 20). Створений як приватна фундація галицького Митрополита Андрея Шептицького, в 1905 р. відкрито Церковний музей (від 1911 р. - національний), готується до відкриття Музей імені короля Яна ІІІ Собєського у Королівській кам'яниці на пл. Ринок, 6. Отож, після придбання збірки Яковича, що складалася з понад двох тисяч предметів, та враховуючи твори польських і європейських майстрів, раніше придбані містом та одержані як дарунок від меценатів, - всі ці роботи були об'єднані у новостворений музей - Львівська Національна Галерея (Lwowska Galeria Narodova). Свого приміщений музей не мав, тому експонати розміщено спочатку в залах Художньо-промислового музею, де в кінці лютого 1907 р. відкрито "Виставку придбаного в Україні". У 1908 р. надруковано два перші каталоги збірки старого західноєвропейського та польського мистецтва.

У 1913 р. після смерті відомого письменника та історика, професора Львівського університету Владислава Лозинського, його цінна колекція згідно із заповітом перейшла у власність міста. Спадкоємець В. Лозинського Валерій Лозинський через деякий час продав магістрату і сам будинок професора Лозинського на вул. Оссолінських, 3 (нині вул. Стефаника. 3). Відтак галерея отримала своє нинішнє приміщення. Одночасно з цим шукали можливість будівництва спеціального приміщення для новоствореної галереї - Палацу мистецтв, який мав би знаходитися у центрі міста, на вул. Галицькій. Однак грандіозний проект президента Політехнічного товариства Вінцента Равського та архітектора Антонія Лужицького у зв'язку з Першою світовою війною так і залишився невтіленим. Незважаючи на лихоліття та несприятливі політичні обставини, а іноді й завдяки їм - фонди галереї постійно поповнювалися цінними експонатами. Подібно, як Якович швидко продав свою колекцію, наляканий подіями 1905-1907 рр. у Російській імперії, в 1914 р. відомий меценат науки і мистецтва Болеслав Ожехович звернувся до Львівського магістрату з проханням врятувати свою багату збірку від можливого розкрадання (царські війська розташувалися в його садибі в Кальникові). У березні 1915 р. збірку на 15 возах перевезено до Львова і на підставі "Угоди" передано під патронат Львівської гміни. 24 вересня 1921 р. у дев'яти залах першого поверху будинку Лозинського урочисто відкрито експозицію під назвою "Збірка Болеслава Ожеховича".

У кінці 20-х років Львівська національна галерея займала два приміщення - 16 залів Художньо-промислового музею, де знаходилося польське малярство скульптур від 1850 р., а також зали будинку Лозинського на вул. Оссолінських 3. Тут була експозиція польського малярства та робіт старих європейських майстрів, а також бронза, мініатюра, графіка. На початку 30-х років галерея налічувала майже 2500 експонатів і провадила активну виставкову діяльність. Вже на той час вона мала свої філії - побудований на початку XVII ст. за участю інженера Гійома де Боплана замок у Підгірцях та "Рацлавіцьку Панораму" (худ. В. Коссак, 3. Розвадовський. Я. Спика), що знаходилася на території Східного Ярмарку (нинішній Стрийський парк). З перших днів існування музею формуванням та впорядкуванням збірки займався Марцелій Герасимович, відомий у Львові художник, який впродовж 1907-1931 рр. працював хранителем галереї.

Після вересня 1939 р. змінився плин життя Галичини і ці зміни не обминули львівських музеїв. Слово "націоналізувати" було закріплено відповідними указами і постановами, про що читаємо в одному з документів початку 1940 р.; "До складу новоствореної Львівської державної картинної галереї - базою якої стали Галерея Народова міста Львова та колишній український музей, увійшли також націоналізовані збірки магнатів Дідушицьких, Голуховських, Любомирських, Боваровських, Бадені, графа Пекінського та ін., а також твори образотворчого мистецтва з музеїв Ставропігійського братства, духовної семінарії, Архідієцезіального музею, замків у Красичині, Підгір'ях...". Тільки упродовж 1940 р. фонди галереї збільшилися до 4188 експонатів. Завдяки старанням Іларіона Свєнціцького, який короткий час був директором музею, придбано вартісні роботи старих і сучасних українських художників.

У перші роки Другої світової війни, здавалося, нічого не загрожувало музеєві, який продовжував свою роботу під керівництвом відомого українського художника Івана Іванця. Та ближче до 1944 р,. коли дедалі яснішим ставав фінал війни, колекції галереї завдано непоправної шкоди. Самі приміщення розгромлено, вивезено 5 скринь з полотнами європейської та польської школи, серед них автопортрет Рембрандта, картину Госсарта "Портрет дами". 150 картин, які німці взяли для оформлення своїх установ, також зникли безслідно.

У липні 1945 р. картинну галерею, відремонтовану і в черговий раз реорганізовану (Музей українського мистецтва знову став самостійним музеєм), відкрито для відвідувачів. Новий директор, Олена Зборонець, мужньо вела боротьбу за виживання музею важкі повоєнні роки. Високоосвічена і розумна жінка, вона зуміла одночасно, не відступаючи від вказівок, що надходили згори, провадити свою тонку політику. Так, поряд з необхідними партійними виставками та виставками радянських художників, організувала виставки творів О. Кульчицької, А. Манастирського, старих майстрів з фондів галереї. Одночасно рятувала багатьох людей з числа старої львівської інтелігенції, влаштовуючи їх на роботу до музею. На той час до фондів галереї масово передано роботи російських та радянських художників з Москви, Ленінграда, Києва, на базі яких сформовано новий відділ - російського дореволюційного та радянського мистецтва. Виділялися великі державні кошти на закупівлю мистецьких творів. У 1956 р. колекція музею нараховувала понад 10 тис. експонатів, відтак його приміщення добудовано вздовж вулиці Стефаника. На той час науковці знову почати реставрацію, опрацювання і дослідження збірки, перервані війною. Результатом цієї роботи стало відкриття в 1963 р. нової розширеної експозиції західноєвропейського та польського мистецтва, збірка якого вважається найбільшою в Україні.

Нова епоха для Львівської картинної галереї настала з приходом в 1962 р. на посаду директора Бориса Возницького. Під його керівництвом почалися численні експедиції по Галичині, завдяки яким фонди музею поповнилися врятованими від знищення старими галицькими іконами, бароковою скульптурою. Експонатам ставало тісно в будинку на вулиці Стефаника. Почалася велика робота зі створення нових філій музею, яка завдяки фанатичній відданості справі, впертому та навіть дещо авантюристичному характеру Возницького, завжди увінчувалася перемогою. Так, у грудні 1975 р. відкрито експозицію у відбудованому Олеському замку, а згодом поряд з ним - першокласно обладнано фондові приміщення у колишньому монастирі капуцинів. У 1996 р. в приміщенні костелу кларисок відкрито музей барокової скульптури "Творчість Іоана Пінзеля". Тривають роботи з відновлення Золочівського та Підгорецького замків. Варто згадати і про музей "Русалки Дністрової", який знаходиться у вежі-дзвіниці церкви св. Духа, та музей М. Шашкевича у Підлиссі, музей "Давньої української книги", перлину львівського будівництва поч. XVII ст. - каплицю Боїмів.

Після довгих і, здавалося б, безнадійних клопотань, у 2000 р. галереї передано колишній Палац Потоцьких на вул. Коперника, де нині створено експозицію творів мистецтва XV-XVIIІ ст.

Свій столітній ювілей Львівська галерея мистецтв зустрічає як знаний музейний комплекс з однією з найкращих в Україні збіркою західноєвропейського мистецтва та "золотою підковою" філій, з фаховим колективом досвідчених музейників. Саме вони своєю любов'ю і відданістю, своєю щоденною працею допомагають творам мистецтва існувати, повертають їх до життя.

Наталка Філевич, старший науковий працівник галереї
Інформація взята з порталу who-is-who.ua

Olеnka

Львівська галерея мистецтв - один із найбагатших музеїв України, зібрання якого налічує понад 62 тисячі творів світового та національного мистецтва від античних часів до наших днів. До найбільш вартісних належать колекції європейського мистецтва, львівської скульптури, українського портрета XVI-XIX ст, ікон та меблів. Окрасою і гордістю експозиції є "Ловля королів і перлів" Якопо Цуккі, "Портрет молодої патриціанки" Софонісби Ангішоли, "Відвідини Марії Єлизаветою" Яна ван Скореля, "У лихваря" Жоржа де ла Тура, ескізи монументальних розписів Пауля Трогера, Антона Франца Маульберча, а також твори Бернардо Строцці, Герріта ван Хонхорста, Антона Рафаеля Менгса, Франсуа Жерара, Йоганна Баптіста Лампі, Яна Матейка та ін.

Ідея заснування галереї сягає XIX ст., коли в середовищі львівської інтелігенції розгорнувся рух за створення музею західноєвропейського мистецтва, а вже в 1902 р. до бюджету міста було включено статтю "на закупку творів мистецтва". У 1903-1906 рр. на зібрані громадськістю кошти було придбано десятки картин, серед них - твори Вільгельма Леопольського, Фелікса Вигживальського, Едворда Окуня, Яна Матейка, Яцека Мальчевського. Львівський магістрат закупив декілька приватних збірок, серед яких високим художнім рівнем відзначалася колекція подільського землевласника Івана Яковича. Привезена до Львова у лютому 1907 р.. вона лягла в основу новоствореної Міської галереї. Відтоді й прийнято вважати за час її заснування 14 лютого 1907 р.

Європейське мистецтво ХІV-ХVІІІ ст. представлене у палаці Потоцьких, європейське мистецтво ХІХ-ХХІ ст. - в головному корпусі галереї (палац І.Дзєдушицької).

Завдяки зростанню збірки, різносторонній науково-дослідній роботі в галереї за останні десятиліття відкрився ряд відділів та секторів: Каплиця Боїмів, Музей "Мистецтво давньої української книги". Музей "Русалки Дністрової", Музей-садиба Маркіяна Шашкевича, Музей найдавнішіх пам'яток Львова, Музей "Львівська барокова скульптура XVIII ст. Творчість І.Г. Пінзеля", Музей оборонної архітектури "П'ятничанська вежа". Музей Івана Виговського, Музей-майстерня Теодозії Бриж, Музей модерної скульптури Михайла Дзиндри, а також:

Музей-заповідник "Олеський замок" - пам'ятка архітектури ХІІІ-ХVІІ ст. У IV ст. був могутньою фортецею, а в другій половині XV ст. перетворився у резиденцію магнатських родів. У 1629 р. в Одеському замку народився майбутній король Польщі Ян III Собєський. У XVI ст. замком володіла родина Даниловичів, згодом - Ян Собєський, родина Жевуських. В Олеському замку зібрано безцінні твори живопису, скульптури, ужиткового мистецтва. Особливу вартість має збірка скульптури ХVІ-ХVІІІ ст., українського портрета ХVІ-ХІХ ст. До комплексу, крім замку, входить колишній монастир капуцинів з костелом св. Йосифа (1739 р., архітектор - Мартин Добравський).

Музей-заповідник "Золочівський замок". Замок Якуба Собєського побудований за проектом невідомого архітектора в 1634-1636 рр. На замковому дитинці розташований Великий палац, в якому відкрито експозицію інтер'єрів XVII ст. та зали історії; у південній частині знаходиться Китайський палац - один з небагатьох зразків східної архітектури на українських землях, в якому розташовано експозиція східних культур. В ансамблі замку цікавими є елементи оборонної архітектури - вежі-кавальєри, бастіони, вали.

Музей-заповідник "Підгорецький замок" - один із найкращих у Європі зразків поєднання імпозантного палацу з бастіонними укріпленнями, споруджений у 1635-1640 рр. на місці старого укріплення. Будувався архітектором Андреа дель Аква за участю інженера Гійома де Боплана на замовлення тодішнього власника Підгорець коронного гетьмана Речі Посполитої Станіслава Конєцпольського. В його ансамбль, крім замку, входять заїжджий двір XVIII ст., костел св.Йосифа середини XVIII ст. (архітектор П. Римлянин), парк. Ведуться ремонтно-реставраційні роботи.

Борис Григорович Возницький, директор галереї
Інформація взята з порталу who-is-who.ua

Systemschyk