Палац Корнякта (пл.Ринок, 6, м.Львів): карта, фото, опис

Палац Корнякта під номером 6 - це, без сумніву, найвеличніший будинок львівської площі Ринок. Його історія доволі цікава. У 1573 році львівський міщанин Мельхіор Газ продав свою стару кам'яницю грецькому купцеві з острова Крит Константину Корняктові, ім'я якого носить одна з найкращих ренесансних будівель східної Європи – вежа Успенської церкви. Творець цієї вежі, Петро з Барбони, в 1580 році збудував на місці зруйнованого дому палату для Корнякта, про що свідчить дата на порталі флігеля цієї будівлі під номером 10 по вулиці Бляхарській (нині вул. І. Федорова). У 1623 році Корнякт подарував свій палац босим Кармелітам, які продали дім воєводі Якову Собеському, батькові пізнішого польського короля. Відновлений в основному королем Собеським, палац Корнякта перейшов до рук родини Ревуських. У 1804 році його разом з бібліотекою, галереєю картин і обстановою купив Олександр Ходкевич. У 1816 році будівля перейшла до рук Понінських, у яких уже в 1910 році палац купив львівський магістрат.

Під час реконструктивних робіт, при облаштуванні палацу під музей у його партері було відкрито цікаві готичні фрагменти, з яких можна зробити висновок, що творець палацу, Петро з Барбони, не будував її від основ, а лише надбудував поверхи і прикрасив фасад ренесансною орнаментикою.

Завдяки умілій реставрації, будинок Корнякта приведений до чистоти свого первісного вигляду фасад чарує нас своїм спокоєм і витриманою до деталей гармонією. Вхідний повнолукий портал обрамлює пара коринтійських колон, а завершує подвійна квіткова гірлянда з чоловічими, слов'янського типу маскаронами по боках. Поза тим, повні луки трьох фронтових вікон і ренесансні трикутні завершення вікон обох поверхів разом із фасетними квадрами – ось і вся орнаментика фасаду. Високий аттик з химерними гербами і дельфінами не повністю узгоджується з характером цілої споруди і тому, напевне, не належить Петрові з Барбони.

Від 1912 року в Корняктовому палаці містився заснований у цьому ж році польський "Narodowe Muzeum im. króla Jana III". Цей музей містив цікаву збірку портретів, історичних картин та пам'яток, пов'язаних з епохою короля Собеського. Окремий відділ присвячений українській мистецькій старовині.

У післявоєнний період та за часів Незалежної України тут розміщується експозиція Львівського Історичного музею.

У будівлі після ренесансної перебудови вціліла готична зала — єдина в країні пам'ятка світської готики XV століття. Пройшовши через браму, потрапляємо у внутрішній дворик палацу, так зване "Італійське подвіря". Воно отримало свою назву через схожість з подібними двориками у італійських містах. По периметру подвір'я на всіх трьох поверхах балкони оздоблені прекрасною колонадою. У дворику в діє затишне кафе, проводяться мистецькі заходи, концерти. Тут також встановлений ганебний стовп покарань, який раніше стояв на самій площі біля Ратуші.

Голубець М. Львів: Провідник. - Жовква, 1925.

Systemschyk

Будинок № 6 своєю архітектонічною цільністю, монументальною ве­личчю і стильовою єдністю перевершує все, що було збудоване в старо­му Львові з цивільної архітектури. Це шедевр, що виходить за межі Львова, стаючи поряд з славними європейськими спорудами ренесансно­го зодчества. Його споруджено у 70-80-х роках XVI століття будівничим Петром з Барбони на замовлення православного купця Костянтина Корнякта, члена Ставропігійського братства. Цей палац яскраво втілив у собі воле­любний гуманістичний дух і високе почуття прекрасного, які принесла епоха Відродження.

Будівля зведена на місці трьох попередніх кам'яниць: двох — від площі Ринок, одної від вулиці Бляхарської (тепер Ставропігійської). Деякі частини з двох перших так і залишились тут: підвали, готичний зал, тощо. В подвір'ї були чудові відкриті галереї. У 1820 році на місці галерей з півдня побудовано флігель. Залишились тільки галереї зі схо­ду і заходу. В 1920 році цей новий флігель знесли і на його місці від­родили давні галереї.

Будинок Корнякта перш за все викликає захоплення чудовим рустикованим фасадом. На першому поверсі асиметричне розміщення вікон обабіч порталу компенсується суворим порядком другого і третього по­верхів, що надає раціоналістичному ренесансному палаццо емоційної різноманітності та мальовничості.

В 1678 році під час реконструкції будинку поставили на ньому аттик з постатями короля і рицарів, що стоять між волютами-дельфінами (з 1640 року кам'яниця була власністю магнатів Собєських і мала назву королівської). Крім того, докорінно змінився портал, на якому з'явились гірлянди і рельєфні людські маски, аналогії яких знаходимо у творчості скульптора Андрія Шлютера, що в той час був на службі у короля Яна Собєського.

Палац Корнякта став гордістю львів'ян. З ним пов'язані деякі історичні події. Так, наприклад 1686 році тут був підписаний так званий "вічний мир" між Польщею та Росією. На початку XX століття у ньому розмістили історичний музей.

Овсійчук В. Архітектурні пам'ятки Львова. – Львів, "Каменяр", 1968.

Petro