Палац Корнякта (пл.Ринок, 6, м.Львів): карта, фото, опис

Палац Корнякта під номером 6 - це, без сумніву, найвеличніший будинок львівської площі Ринок. Його історія доволі цікава. У 1573 році львівський міщанин Мельхіор Газ продав свою стару кам'яницю грецькому купцеві з острова Крит Константину Корняктові, ім'я якого носить одна з найкращих ренесансних будівель східної Європи – вежа Успенської церкви. Творець цієї вежі, Петро з Барбони, в 1580 році збудував на місці зруйнованого дому палату для Корнякта, про що свідчить дата на порталі флігеля цієї будівлі під номером 10 по вулиці Бляхарській (нині вул. І. Федорова). У 1623 році Корнякт подарував свій палац босим Кармелітам, які продали дім воєводі Якову Собеському, батькові пізнішого польського короля. Відновлений в основному королем Собеським, палац Корнякта перейшов до рук родини Ревуських. У 1804 році його разом з бібліотекою, галереєю картин і обстановою купив Олександр Ходкевич. У 1816 році будівля перейшла до рук Понінських, у яких уже в 1910 році палац купив львівський магістрат.

Під час реконструктивних робіт, при облаштуванні палацу під музей у його партері було відкрито цікаві готичні фрагменти, з яких можна зробити висновок, що творець палацу, Петро з Барбони, не будував її від основ, а лише надбудував поверхи і прикрасив фасад ренесансною орнаментикою.

Завдяки умілій реставрації, будинок Корнякта приведений до чистоти свого первісного вигляду фасад чарує нас своїм спокоєм і витриманою до деталей гармонією. Вхідний повнолукий портал обрамлює пара коринтійських колон, а завершує подвійна квіткова гірлянда з чоловічими, слов'янського типу маскаронами по боках. Поза тим, повні луки трьох фронтових вікон і ренесансні трикутні завершення вікон обох поверхів разом із фасетними квадрами – ось і вся орнаментика фасаду. Високий аттик з химерними гербами і дельфінами не повністю узгоджується з характером цілої споруди і тому, напевне, не належить Петрові з Барбони.

Від 1912 року в Корняктовому палаці містився заснований у цьому ж році польський "Narodowe Muzeum im. króla Jana III". Цей музей містив цікаву збірку портретів, історичних картин та пам'яток, пов'язаних з епохою короля Собеського. Окремий відділ присвячений українській мистецькій старовині.

У післявоєнний період та за часів Незалежної України тут розміщується експозиція Львівського Історичного музею.

У будівлі після ренесансної перебудови вціліла готична зала — єдина в країні пам'ятка світської готики XV століття. Пройшовши через браму, потрапляємо у внутрішній дворик палацу, так зване "Італійське подвіря". Воно отримало свою назву через схожість з подібними дворикам у італійських містах. По периметру подвір'я на всіх трьох поверхах балкони оздоблені прекрасною колонадою. У дворику в діє затишне кафе, проводяться мистецькі заходи, концерти. Тут також встановлений ганебний стовп покарань, який раніше стояв на самій площі біля Ратуші.

Голубець М. Львів: Провідник. - Жовква, 1925.

Systemschyk