Чорна Кам'яниця (пл.Ринок, 4, м.Львів): карта, фото, опис

Чорна Кам'яниця (будинок Анчевських) у місті Львові була зведена у 1577 р. архітектором Петром Красовським у стилі ренесансу і знаходиться на східній стороні площі Ринок, під номером 4.

Будинок має таку назву завдяки тому, що свинцеві білила, які наносилися упродовж століть як ґрунт для багатоколірності, окислювалися під дією світла та повітря і таким чином можна пояснити його загадковий чорний колір, який вже згодом підтримувався ремонтними роботами. Інші версії стосовно її назви доволі неправдоподібні і не підтримуються громадськістю, наприклад, про втирання у фасад будівлі соку горіха.

Наприкінці ХVІ ст. представник знатного роду Ян Лоренцович відкрив у споруді одну з перших у Львові аптек. Його онука вийшла заміж за лікаря Мартина Анчевського, тому у XVІІ ст. кам'яницю почали називати "докторівською", саме за його вказівкою у будинку добудували третій поверх, оскільки первісно кам'яниця була двоповерховою. Лікар Анчевський, який активно займався торгівлею, у 1675 – 1677 р. здійснив реконструкцію свого будинку під керівництвом архітектора Мартина Градовського (Годного), внаслідок якої фасад споруди прикрасили скульптури святих, було оновлено кам'яні портали першого і другого поверхів, над головним порталом з'явився особистий міщанський знак родини Анчевських – лев з мечем у лапі у лавровому обрамленні, а на картуші було вибито початкові літери, які репрезентували усі регалії господаря Чорної Кам'яниці: "Мартин Анчевський, секретар короля, доктор медицини, радник львівський". Карниз порталу прикрасила скульптурка Матері Божої, над вікном сіней встановили скульптуру покровителя власника будівлі – святого Мартина, який відрізає полу свого плаща і віддає її жебракові, а на карнизі великого вікна бюро – фігуру св. Станіслава Костки, який вважається покровителем молоді і охоронцем від пожеж. При вході до будинку збереглася кам'яна лава, на якій в давнину сидів охоронець.

Чорна Кам'яниця належить до найкращих зразків міщанського будівництва епохи Ренесансу. Її фасад вкритий діамантовим рустом, вікна і портали декоровані різьбою з мотивами виноградної лози, голівками ангелів і пташок, а інтер'єр – також пишно декорований. У деяких світлицях натрапляємо на стелі з дерев'яними сволоками, міжвіконні ніші є оздоблені кам'яною різьбою.

У 1883 р. інженер Міхал Фехтер підписав план капітальної реставрації будівлі, під час проведення якої у 1884 р. кам'яниця змінила свій вигляд: було добудовано четвертий поверх, а форма даху змінена з двосхилого на плоский. Наступну реставрацію з метою відновлення її первісного вигляду здійснили у 1911 р. за кошти нового власника цього будинку – доктора права Еміля Роїнського, який згодом продав її як цінну історичну і художню пам'ятку у власність міста. У зв'язку з цим у 1926 р. ухвалою львівського магістрату у ній вирішили зберігати пам'ятки минулого. Тож у вересні 1929 р. тут відбулося відкриття Історичного музею м. Львова.

Нині тут розташований відділ історії української діаспори Львівського історичного музею, у якому ґрунтовно висвітлюються головні потоки українського еміграційного руху упродовж кінця XІX – кінця XX ст., а також розміщені експозиції визвольних змагань України, історії західноукраїнських земель другої половини XІX – XX ст. і фондові приміщення.

На сьогодні Кам'яниця Анчевських входить до архітектурного ансамблю площі Ринок, вважається унікальною пам'яткою ренесансного стилю ХVІ – XVІІ ст., яка не має аналогів не лише у Львові, а й в усій Європі, і належить до пам'яток архітектури національного значення. У близькому сусідстві, справа і зліва через один будинок знаходяться ще два шедеври епохи відродження - кам'яниця Бандінеллі та палац Корнякта.

Andrij

Відома своєю винятковою красою так звана Чорна кам'яниця (№ 4). Цю назву дали їй у середині XIX століття за кольором фронтонної стіни. Колись вона називалася іменем власника Альберті, для якого почали її будувати у 1588-1589 роках Петро з Барбони і Павло Римлянин – два найвизначніших архітектори у ренесансному Львові. Коли будинок став власністю аптекаря Яна Лоренцовича, третій поверх завершив, мабуть, архітектор Петро Красовський. йому ж, певне, належить і декоративна частина оздоб.

Вся фасадна стіна покрита "діамантовою" рустикою. Наличники вікон і дверей обрамлюють чудові орнаменти — мотив виноградної лози(він повторюється в рельєфах світлиці на другому поверсі). Завершення-аттик зробив під час ремонту в 1675 році львівський будівничий Мартин Градовський.

Скульптурне оздоблення з'явилося в середині XVII століття. Інтер'єри будинку вдало розміщені і пишно оздоблені порталами, які покриті викарбуваними в камені орнаментами. Найрозкішнішшою деталлю інтер'єрного декору є оздоблення фрамуги вікон другого поверху – орнамент у рельєфі з мотивом гнутої виноградної лози, звисаючі грона якої клюють пташки. Тут є і мистецьке відчуття енергії гнутої лі­нії, і по-народному передана жива мова природи, її постійне оновлення. В цьому будинку з 1929 року розміщено історичний музей.

Овсійчук В. Архітектурні пам'ятки Львова. – Львів, "Каменяр", 1968.

Petro