Площа Ринок (м.Львів): карта, фото, опис

Сучасна площа Ринок у Львові донині зберегла визначені їй у XIV столітті розміри. Поза тим, будівлі, які її оточують, творять наче писану в камені історію усього міста. До 1836 року посередині ринку стояла давня ратуша, закладена наприкінці XV століття. Наприкінці XVII століття її було відновлено і розбудовано коштом львівського патриція Мартина Кампіяна, який був і фундатором первісної барокової вежі. Ставив її шлеський (сілезький) будівничий Бемер.

В 1598 році під ратушею поставлено так звану "Praugier" – кам'яну статую з двома обличчями, чоловічим і жіночим, під якою виконувались покарання злочинців, насамперед політичних. Під сокиру львівського ката тут поклали свої буйні голови молдавські союзники Львівської Русі – у 1564 році воєвода Степан Томша з двома боярами, похований в Онуфріївському монастирі, та славний Іван Підкова, якого підступом було зловлено і з "висшої державної рації" засуджено на смерть. 16 червня 1578 року, коли кат відрубав Підкові голову, завалився дах на ратуші.

Зіморович згадує, що тіло Підкови ставропігійські братчики занесли до Успенської церкви і там у гробниці, прикрашеній гірляндами з троянд, поховали. У вивезеному до Ростова ставропігійському музеї зберігався гербовий щит з домовини Підкови. На львівській площі Ринок у 1582 році було відрубано голову й третьому молдавському воєводі Янкулі: той пішов на смерть у шовкових ризах, сам дав катові свій меч, під який поклав голову. Цей меч переховується у міському сховищі.

На схід від старої ратуші, напроти відкритого пізніше музею Собеського (сьогодні Львівський історичний музей), стояла монументальна криниця, збудована архітектором Петром Італійцем між 1580 і 1589 роками. Над нею здіймалася величезна вилита з бронзи русалка.

Перед головним входом до ратуші стояв кам'яний лев, який тепер стоїть на Високому замку біля дому огородника. У збудовану в 1845 році штучну печеру-грот на Високому замку вмуровано герби зі старої ратуші. Решта скульптурних окрас ратуші зберігались у музеях Любомирських і Собеського.

На чотирьох кутах площі Ринок розставлені ампірові криниці (з початку XIX століття) зі статуями Нептуна, Діани, Адоніса і Амфітрити, роботи, найімовірніше, німецького різьбяра Гартмана Вітвера, який працював у Львові у 1818–1828 роках.

З усіх чотирьох сторін площа оточена кам'яницями, збудованими переважно в XVI–XVII століттях, є і раніші будівлі, здеформовані, одначе, пізнішими надбудовами. Під час непоодиноких оновлень і реставрацій цих переважно ренесансних будівель виринають численні деталі готичного характеру, які переносять час їх зведення до епохи перед великою пожежею, яка у 1571 році знищила весь середньовічний Львів.

Східний бік Ринку – насамперед найбагатші старовинними і стильовими пам'ятками кам'яниці, де колись мешкали найкращі представники львівського патриціату аж до королів. Тут насамперед примітні палац Бандінеллі, "Чорна Кам'яниця", палац Корнякта та палац Любомирських. Решта сторін вже не мають такого багатства; до того ж, більшість пам'яток зазнали спотворення від перебудов.

Львівська площа Ринок з будівлями, по яких можна з легкістю прослідкувати розвиток львівського будівництва від готики, нині уже затертої, крізь пишний ренесанс, бароко, рококо аж до класицистичних тенденцій початку XIX століття, жде свого уважного монографа.

З площі Ринок на чотири сторони світу вибігає вісім вулиць, що разом із паралельними до боків площі творили центр життя старого Львова, збираючи на своїх просторах найцінніші пам'ятки його мистецької культури; згадаємо тільки найстаршу з них – Латинську катедру, далі Вірменську церкву, церкву Успіння з вежею Корнякта та каплицею Трьох Святителів і будинками Ставропігії, костели Домініканів та Єзуїтів, а далі монастирі Кармелітів і Бернардинців, що в комплексі мурів старого Львова творили уже замкнені в собі твердині.

Голубець М. Львів: Провідник. - Жовква, 1925.

Systemschyk

Площа Ринок буквально відповідала своїй назві, тобто була місцем торгівлі до 1944 року. У XIX-XX століттях тут торгували продуктами землеробства - овочами, фруктами, квітами, а також молокопродуктами.

Чотири фонтани, розміщені на кутах площі Ринок - це радше криниці (при спорудженні фонтанів "Нептун" та "Діана" використали вже наявні водойми). Вода у кожному фонтані б'є не вгору, а стікає двома струменями. У давнину у чашах фонтанів перекупки мили овочі та фрукти, відсвіжували зелень. На початку XX століття тут напували коней.

У 2000-них роках фонтан "Нептун" зазнавав низки актів вандалізму - розмальовування чаші, нищення статуї. Тому у 2007 році Львівська міська рада прийняла рішення розмістити по периметру площі Ринок камери спостереження.

На площі Ринок є і кілька нових цікавих об'єктів. Один із них - це лавочка для закоханих неподалік від фонтану "Адоніс", встановлена тут у 2008 році: двоє залізних левів з метр заввишки підтримують у зубах дерев'яну дошку завдовжки 80 сантиметрів. Розробили її члени товариства "Залізний Лев" до ковальського фестивалю "Залізний Лев-2007". За легендою, закоханим треба сісти на неї разом, тримаючись при цьому за руки.

На площі Ринок постійно відбуваються різноманітні культурні заходи. Взимку тут працює ковзанка (з тильного боку Міської ради). Саме на центральній площі Львова регулярно проходять різноманітні фестивалі, святкування, концерти, виставки, великодні та різдвяні ярмарки, танцювальні майстер-класи.

Опрацювала Катерина Судин

Kate

Після нищівної пожежі 1527 року, котра практично знищила середньовічну готичну забудову, Львів планувався по-новому. Зберігалося тільки середньовічне розмі­щення центру – ринкова площа з ратушею. Вулиці проводилися прості й широкі (в тодішньому розумінні, бо тепер вони вузькі для нас). Бу­динки ставились вузькі по фасаду, переважно триповерхові. Національностям некатолицького віросповідання не дозволялось по­селятись на площі Ринок. Для них були відведені вулиці, які з того часу зберегли свої назви: Руська, Вірменська, Сербська та інші.

На площі Ринок містились управління міста, суд, тут відбувались торги. Сама площа майже квадратної форми (142x129м), із неї виходить вісім вулиць. Будинки наче споріднені між собою, але в той же час різні і неповторні. Кожна кам'яниця – окремий завершений образ, наділений властивим лише йому одному виразом, що в цілому створює ансамбль з святково-урочистим і одночасно дисципліновано-стриманим настроєм. Тут добре зіставлено величину будинків з людиною, і ми відчуваємо себе перед ними неначе в оточенні затишного інтер'єру, при ­тому не втрачаючи відчуття простору. Будинки стоять один біля одного, тісно прилягаючи стінами. Ні один з них не виривається надто своєю висотою, розмірами. Від ансамблю цих будівель віє оптимізмом.

В дусі ренесансу витримана майже вся площа Ринок, хоча перебудови у XVIII—XIX століттях, викликані корінною зміною мешканців та їх смаками, надали деяким будинкам класичного або ампірного вигляду. Рештки старої готики, в стилі якої велось будівництво до 1527 року, нерідко включались в нову споруду і, таким чином, в ряді будинків на першому поверсі зустрічаєм готичні портали, вестибюлі-входи (під номерами 4, 6, 7, 16) з характерними нервюрними склепін­нями або стрільчастими арками.

В той час великого значення надавали фасадам будинків, більшого, ніж внутрішньому розплануванню. Вікон по фасаді на одному поверсі давали три: два, ближчі до себе, припадали на головну залу будинку – світлицю, третє освітлювало бокову кімнату. Нумерації не було, і бу­динки називали за прізвищами власників або за тим знаком, що був на будинку, як-от на вулиці Галицькій — "Під левами", "Під лебедем".

У Львові зіткнулися дві різновидності ренесансу в житловій архі­тектурі: італійська і німецька, на яких дуже позначилися місцеві тра­диції, вимоги замовників. Будинки, як бачимо, не завершуються трикут­ним щитом, як у містах Північної Європи, а закінчуються рівною горизонталлю на зразок італійських палаццо. На першому поверсі асиме­трично розміщені вхідні двері і вікна. Це диктувалося господарським призначенням цієї частини будинку. Гармонійне пов'язання цілості за­лежало від таланту будівничого.

Східний бік Ринку з архітектурного погляду найцікавіший. Ряд починається наріжним будинком № 2 в стилі пізнього ренесансу, збудо­ваним на місці готичного на початку XVII століття. Три поверхи ясно почленовані і розділені карнизами. По боках кам'яниця викінчена рустикованими пілястрами, що надає їй зібраного і мужнього вигляду. Вхідні двері увінчує фронтон; обабіч них, зверху, невеликі вікна, оздоб­лені дельфінами. Саме ця деталь була не стільки прикрасою, скільки символом удачі в торговельних справах і порятунку у небезпеці. Влас­ником будинку був італієць Бандінеллі, який у 1629 році вдосконалив поштову справу у Львові.

Будинок № 3 не зберіг свого первісного вигляду, його перебудували У XVIII столітті. Однак на першому поверсі залишилось оздоблення XVII століття. Особливої уваги заслуговують два атланти-рицарі, що підтримують балкон другого поверху. Це рідкісні зразки старовинної львівської скульптури.

Будинки 7, 8, 9 на східному боці ринкової площі перебудовані в пізніші часи. Переважно змінювалися фасади, набираючи декоративних прикрас в стилі часу перебудови. Лише останній в ряду, № 10 (палац Любомирських), споруджений у XVIII столітті, зберіг свої первісні бароково-рококові прикраси та емблематику його власнику. В цьому будинку наприкінці XIX і початку XX століття містилась українська культурно-просвітня інституція "Просвіта". Тепер тут кав'ярні, сувенірні маґазини та музей Етнографії.

Південний бік площі Ринок простягнувся від вулиці Сербської до Галицької. Будинки 11 і 22 споруджені у XIX столітті. Всі інші похо­дять з XVI—XVII століть. В їхніх фасадах, таких спільних за характе­ром стилю, найбільш оригінальними, неповторними є перші поверхи. У конструктивному мотиві розміщення дверей та вікон багато винятко­вого почуття пропорційності, ритму і вишуканої декоративності.

Строгий фасад будинку № 12 оживляють гротескові маскарони у ви­гляді чоловічих голів. Вони розміщені фризом над третім поверхом. Це рідкісні пам'ятки декоративної ренесансної скульптури. Будинок № 18 був одним з найперших на площі і вважався найкра­щим — в шість вікон, з великими кімнатами, в яких часто відбувалися урочисті міські бенкети на честь визначних подій. Згодом його славу затьмарили своєю красою будинки східного боку.

Будиики західного боку площі Ринок характеризуються більш драматизованими формами, ніж попередні. Починається ряд кам'яницею Шольц-Вольфовичів № 23. В ній помітне переобтяження декоративними елементами. Стіна має глибокий рельєф. На розі третього поверху розміщена скульптури, група "Хрещення", а під нею - постать Фортуни. Справді, богиня удачі довго не покидала господарів цього дому: тут проживав рід німецького купця Вольфганга Шольца. Нащадки його сполонізувалися і називались просто Вольфовичами.

Поряд з цим будинком — кам'яниця № 24 (нині історичний музей) з переробленим фасадом у стилі модерн. Його оздоблює скульптурний рельєф, створений 3игмунтом Курчинським у XX столітті. Під час ремонту тут відкрито сліди готичних вікон і склепінь. Майже всі інші будинки в цьому ряді зберегли ренесансні форми, через які де-не-де проглядають рештки готичних елементів: то склепін­ня, то портали (як в будинку № 28).

Балкони не були у Львові розповсюджені, але коли з'явилися, то їм надавали цікавого декоративного обрамлення. Наприклад, балкон будин­ку № 25 спирається на консолі, що завершуються левиними головами — мальовничий мотив і одночасно символ сили та великодушності. Будинок № 29 стоїть на місці двох, які розвалилися в 1765 році. Че­рез чотири роки комендант військового гарнізону Ф. Коритовський рука­ми полонених гайдамаків, учасників Коліївщини, побудував цю кам'я­ницю в стилі класицизму.

Старий будинок № 31 перероблений за проектом Броніслава Віктора в 1929 році. Автором орнаментики в стилі віденської сецесії, якою обрамлені вікна по вертикальній осі та вхідна брама, був 3игмунт Курчинський.

Завершує західний ряд великий будинок в модерному стилі, зведе­ний на місці двох старих за проектом інженера М. Лужецького на грані XIX—XX століть. Для збереження ансамблевої єдності зі всією площею в зовнішній вигляд будинку вкраплені ренесансні елементи. Це аттик, обрамлення вікон, що надало новій кам'яниці забарвлення давнини.

Весь північний бік площі реконструйований на протязі XVIII—XIX століть. Тільки деякі будинки зберегли колорит XVII віку, а саме № 37, 38 та 40. В останньому цікаві атланти, що підтримують балкон. їх форма запозичена з античних герм. Чудовим є балкон з залізною ре­шіткою на будинку № 43 з XVIII століття.

Посеред площі Ринок стоїть величезна споруда – ратуша, приміщення Мерії та Міської Ради. На цьому місці була стара ратуша, яка будувалась протягом ХІV-ХVІ століть, ремонтуючись після пожеж. Перед входом стояв кам'яний лев – символ міста, її прикрашала чудова вежа з годинником, творами мистецтва та різними написами. Але влітку 1826 року вежа завалилася. Тоді розібрали і ра­тушу. На її місці побудували цю нову споруду. Модель старої ратуші можна побачити у Львівському Історичному музеї.

Овсійчук В. Архітектурні пам'ятки Львова. – Львів, "Каменяр", 1968.

Petro