Крехівський василіанський монастир Святого Миколая у с. Крехів Жовківського району Львівської області є не тільки пам'яткою 400-річної історії нашого краю, а передусім твердинею духу, місцем служіння Богові, великим паломницьким центром і осередком виховання молодих ченців. Крехівський монастир заснований ченцями Києво-Печерської Лаври Сильвестром та Йоілем ще на початку XVII ст. Монахи поселились за 2км від с.Крехова та за 12км від Жовкви, на східному схилі гори Побійна у лісовій печері. Трохи вище від своєї скельної печери-келії вони збудували невеличку дерев'яну церкву Святих апостолів Петра і Павла, капличку Святого Благовіщення і келії для чернечої братії.
З 1613 р. обитель перенесли на теперішнє місце розташування. Землю для побудови нових споруд подарував монахам коронний гетьман Речі Посполитої Станіслав Жолкевський. В середині XVII ст., коли збільшилася кількість ченців, на території монастиря було споруджено такі дерев'яні церкви: Святого Миколая, Святої Трійці, Преображення Господнього, а також каплицю Пресвятої Богородиці, приміщення келій тощо. Вже на кінець XVII - початок ХVIIІ ст. тут сформувався цілий монастирський комплекс. Монастир споруджений у стилі бароко, перебуває у оточенні фортечних стін і нагадує неправильний п'ятикутник. Основним храмом обителі є кам'яна церква святого Миколая, яку збудували у 1737 р. Над центральною частиною цього храму височіє купол на восьмигранному барабані, такої ж форми купол, але без барабана, увінчує презбітерій. Головний портал скромно оформлений рельєфним зображенням святого Миколая. Келії ченців розміщені у вигляді літери Т, були зведені у часи з 1755 по 1902 р. Перший корпус, що примикав до презбітерію Миколаївської церкви, був зведений у 1755 р. Його продовженням став другий братський корпус, який побудували у 1775 – 1780 р. За проектом архітектора Т.Вишневського спорудили третій корпус у 1898 – 1902 р., він розташувався уздовж південно-західної стіни.
Вже з XVІІ ст. монастир почав виконувати оборонну функцію і вважався однією з кращих фортифікаційних споруд в Україні. Кам'яні стіни і башти обителі були зведені в середині XVІІ ст., навколо стін викопали глибокий рів та прилаштували підйомний міст. З чотирьох башт станом на сьогоднішній день залишилося лише три: дві восьмигранні (північно-західна і південно-східна) та кругла південно-східна. У комплекс також входить чотириярусна дзвіниця (1759 р.), двоповерховий будинок монастиря, а також різні господарські споруди.
Монастир славився трьома чудотворними іконами – дві ікони Богородиці та ікона святого Миколая. З часів засновника монастиря Йоіла (згідно з твердженнями відомого василіанського дослідника о. Михайла Ваврика) у Крехівській обителі зберігається чудотворний образ св. Миколая Мирлікійського. А в 1808 р., після скасування Верхратського василіанського монастиря, до храму в Крехові була перенесена плакуча ікона Пресвятої Богородиці. Вона вважається основною святинею обителі, до якої здійснювалося паломництво з Волині, Наддніпрянщини, Буковини і навіть з далекої Греції.
Святіший Отець Лев XII Декретом від 10 січня 1902 р. надав Крехівській василіанській церкві привілей повного відпусту. Великої слави набула монастирська бібліотека, яка містила понад 16 тис. рідкісних рукописів, стародруків та інших пам'яток українського письменства. Із чернечою обителлю у Крехові пов'язані життя і душпастирська діяльність Митрополита Андрея (Шептицького) і блаженних священно-мучеників Йосафата (Коциловського) і Павла (Гойдича), Йоакима Сеньківського, Северина Бараника та Віталія Байрака. Упродовж 1902-1939 рр. у монастирі функціонував василіанський новіціант, який перевели сюди із Добромиля, із тамтешнього василіянського монастиря.
У 1949 р. всіх ченців насильно переселили із Крехова до Свято-Успенської Унівської Лаври. В радянські часи в монастирських приміщеннях спочатку була школа фабрично-заводського навчання, пізніше - піонерський табір, а потім школа-інтернат для розумово відсталих. Церкву Святого Миколая перетворили на склад для дров, вугілля та всілякого мотлоху. Історико-архітектурний комплекс монастиря було доведено до руїни. Долю ченців монастиря розділили й василіанські святині: чудотворні ікони Верхратської Пресвятої Богородиці і Святого Миколая були передані до львівських церков і повернулися в обитель лише в 1990 р., а третя ікона - Крехівська Богородиця, яку подарувала монастирю 1660 р. родина Красовських зі Львова - безслідно пропала. Зокрема, ікона Верхратської Богородиці перебувала у львівській церкві св.Параскеви П'ятниці з 1949 р., а у 1991 р. повернулася у Крехів.
Після повернення монастирського комплексу отцям василіанам у ньому було проведено відновлювально-реставраційні роботи. Сьогодні Крехівський василіянський монастир св. Миколая є діючим чоловічим монастирем, відноситься до єпархії Української греко-католицької церкви і належить до пам'яток архітектури національного значення, також це - один із найкращих ансамблів оборонного характеру України. Він складається із храму Святого Миколая, трьох корпусів келій, оборонних мурів з вежами і воротами. 14 жовтня 2004 р. на території монастиря було освячено дерев'яну церкву Покрови Пресвятої Богородиці. Як і колись, так і тепер тисячі паломників з усіх куточків нашої країни, а також з-за кордону їдуть до Крехова, шоб скласти свої подячні молитви Господові перед чудотворними іконами Пресвятої Богородиці і св. Миколая. Найбільше паломництво прочан відбувається у день перенесення мощей святого Миколая 22 травня, тут також розміщується Крехівське цілюще джерело.
Добиратися до Крехівського монастиря можна маршрутками, котрі від'їжджають зі Львова (кінцева зупинка на вул.Під Дубом) і прямують через Куликів та Жовкву до села Крехова і далі, до самого монастиря, або ж власним транспортом. У селі не забудьте оглянути дерев'яну церкву св.Параскеви, а також незвичної архітектури костел-каплицю початку XX ст.
Джерело: Календар УГКЦ за 2012 рік
Andrij
