Чорнобильська атомна електростанція (ЧАЕС, м.Прип'ять, Київська обл.): карта, фото, опис

Чорнобильська атомна електростанція (ЧАЕС) неподалік від м. Прип'ять Київської обл. була збудована у 1970-1971 рр. Нині електростанція повністю зупинена, вона функціонувала з 1977 до 2000 рр.

Місто Чорнобиль знаходиться на річці Прип'яті при впадінні у неї річки Уж та вважається одним із найдавніших слов'янських міст, яке згадується у писемних джерелах 1193 р. Саме від назви цього міста і походить назва атомної електростанції. Безпосередньо ж усе існування та діяльність Чорнобильської АЕС були пов'язані з містом Прип'яттю.

Ще у 1966 р. рішенням технічної ради Міністерства енергетики і електрифікації колишнього СРСР для створення атомної електростанції було визначено село Копачі тогочасного Чорнобильського р-ну. Постановою радянського політичного керівництва від 2 лютого 1967 р. Центрально-Українську АЕС було перейменовано на Чорнобильську атомну електростанцію. Ухвалою тогочасного Міненерго від 2 березня 1971 р. було прийнято рішення про збільшення потужностей Чорнобильської атомної електростанції до 4 млн. кВт.

Вже навесні 1971 р. розпочали копати котлован під головний корпус першого енергоблоку. Разом із тим тут були проведені роботи з будівництва міста енергетиків – Прип'яті. Під час будівництва першого, другого, а згодом – третього і четвертого реакторів весь час збільшувалися масштаби робіт. Будівництво ЧАЕС разом із м. Прип'яттю оголосили Всесоюзною ударною комсомольською будовою. Згодом, у серпні 1977 р. було завантажено перший енергоблок. У грудні 1978 р. у дію було введено другий енергоблок. Через три роки, у грудні 1981 р. запустили третій блок ЧАЕС. Наприкінці 1983 р. розпочав діяти і четвертий енергоблок.

Структура Чорнобильської атомної електростанції складається із: енергоблоку № 1, який був зупинений у 1996 р. у зв'язку з постановою уряду України; енергоблоку № 2, що був зупинений у 1991 р. у зв'язку із пожежею у машинному залі, яку викликала несправність у роботі турбогенератора № 4; енергоблоку № 3, який перебував у експлуатації до 2000 р.; енергоблоку № 4, де 26 квітня 1986 р. сталася сумнозвісна аварія масштабу екологічної катастрофи; енергоблоку № 5 та 6 із незавершеним будівництвом, яке було припинене після аварії 1986 р.; сховища рідких і твердих радіоактивних матеріалів та відпрацьованого ядерного палива; заводу із переробки рідких радіоактивних відходів, промислового комплексу із поводження із твердими радіоактивними відходами, а також – іншої допоміжної інфраструктури АЕС.

Станом на початок 1986 р. потужність усіх чотирьох атомних енергоблоків становила 4 млн. кВт. Слід пам'ятати про те, що третій і четвертий енергоблоки відносяться до другого покоління атомних електростанцій. Відомо, що останні енергоблоки розміщувалися у одному приміщенні, що розподілялися між собою тільки внутрішніми стінами. Будівництво АЕС та м. Прип'яті проводилося поспішно, саме це призвело до зниження якості креслень та робіт.

До катастрофи призвело ряд передумов. Насамперед, ще у вересні 1982 р. під час пробного запуску реактора 4-го енергоблоку була деформована графітова кладка активної зони, внаслідок чого у реакторний простір було викинуто значну кількість радіоактивних речовин зі зруйнованої тепловиділяючої збірки. Згідно з офіційними даними, ця аварія не вплинула на навколишнє середовище. Ще у 1983 р. виявилося, що четвертий реактор не пройшов усіх необхідних випробувань. Відомо, що неналежним чином було забезпечено безпеку атомної електростанції. Радянські вчені вже тоді звернули увагу на те, що у країнах Європи детально аналізуються проекти діючих та перспективних ядерних парогенеруючих установок, розробляються заходи із підвищення їхньої надійності та проводяться комплексні необхідні науково-дослідні та конструкторські роботи. Натомість в СРСР такий аналіз не був виконаний. Крім того, багато вчених та спеціалістів засвідчують, що місце для будівництва ЧАЕС було вибрано невдало. Скажімо, російський геофізик Е. Барковський вважає, що ЧАЕС збудували у долині річки Прип'ять на розломі земної кори. Згідно з церковними хроніками, у 1530 р. тут стався руйнівний землетрус. Перед зловісною катастрофою 1986 р. у цій місцевості спостерігалися сильні деформації плити 4-го реактора, які пов'язані з рухом границі розлому.

Дослідники вважають, що серед усіх аварій, які коли-небудь відбувалися, чорнобильська катастрофа не має аналогів за масштабами рукотворного забруднення екологічної сфери, негативного впливу на життя, людську психіку та здоров'я, соціальні, побутові та економічні умови життя. Через менш як хвилину після початку експерименту з ядерним реактором, який відбувся 26 квітня 1986 р. о 1 годині 24 хвилини, його було повністю зруйновано. Біля 4 години ранку пожежа, яка виникла після вибуху, була локалізована, а до 6-ої години ранку загашена. Завдяки титанічним зусиллям пожежників вогонь не зміг перекинутися на третій енергоблок. Відомо, що перші ураження серед пожежників було виявлено у другій годині ночі, згодом у 134 співробітників розвинулася променева хвороба, пізніше загинули тисячі ліквідаторів, за два десятиліття – майже 18 тисяч осіб, включаючи дітей. Внаслідок аварії трапилося потужне радіоактивне зараження у радіусі 30км., в результаті було забруднено територію площею майже 160 тисяч квадратних кілометрів. Відомо, що після цього була заражена територія України у 12 областях, а також – Білорусія та захід Росії. Радіоактивне забруднення у межах 30-км зони обумовило створення зони відчуження. Як свідчать науковці, у межах цієї зони вивільнилася велика кількість трансуранових елементів, тож повне очищення цих територій є надзвичайно довгостроковим.

До листопада 1986 р. після вибуху 4 реактора з метою запобігання виходу радіонуклідів у навколишнє середовище над четвертим енергоблоком ЧАЕС було збудовано ізоляційну споруду – "Укриття". Термін спорудження "Укриття" становив 206 діб, а на його будівництві працювало 90 тисяч людей. Створення об'єкту "Укриття" над 4-им блоком ЧАЕС вважається основним етапом на шляху ліквідації ядерної та екологічної загрози світу, що була викликана радіаційною аварією. Враховуючи те, що катастрофа мала величезні масштаби, для ліквідації її наслідків використовувався найкращий науковий і технічний потенціал колишнього СРСР, що вимагало використання унікальних технічних засобів, серед них – військова та будівельна спецтехніка, роботи, спеціальний автотранспорт, який був модернізований для умов робіт у високих полях радіаційного випромінювання. В результаті катастрофи було повністю евакуйовано населення Прип'яті, Чорнобиля та інших населених пунктів у радіусі 30км навколо станції, цю територію оголосили нежитловою зоною з обмеженим доступом.

Сучасний стан енергоблоків ЧАЕС визначається тим, що упродовж 2003-2015 рр. Чорнобильська АЕС знаходилася на етапі припинення експлуатації, у цей час тут здійснювалася наступна діяльність: підтримання блоків у безпечному стані, їхнє звільнення від ядерного палива, звільнення систем та устаткування від робочих середовищ та потенційно небезпечних субстанцій, звільнення блоків від накопичених радіоактивних відходів, остаточне зупинення систем та елементів, проведення комплексного інженерного та радіаційного обстеження, демонтаж зовнішнього обладнання, реконструкція систем життєзабезпечення для зняття з експлуатації. У лютому 2013 р. над машинним залом енергоблоку, площа якого становила кілька сотень квадратних метрів, стався обвал плит. На щастя, це ніяк не вплинуло на захисні властивості укриття та не спричинило за собою підвищення радіаційного фону.

У квітні 2016 р. виповнилося 30 років з часу найбільшої ядерної катастрофи у історії всього людства. У листопаді 2016 р. четвертий енергоблок Чорнобильської АЕС накрили аркою, яку опустили на нову залізобетонну стіну майже триметрової товщини, це найбільша у світі конструкція такого типу, яка переміщаючись на гігантських рейках із системою домкратів, наглухо на сто років закрила аварійний четвертий енергоблок. Цей факт опублікував у своєму офіційному повідомленні Європейський банк реконструкції та розвитку, де зазначається, що чорнобильський реактор успішно накритий через 30 років після катастрофи 1986 р. в результаті подвигу інженерів.

За 30 років свого існування Чорнобильська зона перетворилася на заповідник незайманої природи, тут з'явилися унікальні види тварин та птахів. Останнім часом, за свідченнями українських вчених, у цій місцевості по суті відроджується дика природа. Однак, держава за тридцять років існування цієї проблеми станом на 2016 р. не проводила тут ніяких серйозних досліджень, пов'язаних з наслідками катастрофи для довкілля, що засвідчують працівники Чорнобильського центру з проблем ядерної безпеки, радіоактивних відходів та радіоекології. Як зазначає біолог Сергій Гащак, який працює у зоні відчуження ще від 1990 р., наукову роботу тут проводять переважно ентузіасти. У майбутньому територія зони повинна стати біосферним заповідником, за виключенням деяких центральних районів, тут можна було б створити системи спостереження та охорони дикої природи. За матеріалами наукової співдоповіді члена-кореспондента НАН України Георгія Лисиченка та голови Державного агентства України з управління зоною відчуження Віталія Петрука від 12 жовтня 2016 р., тут залишається багато проблем, вирішення яких потребує наукового обґрунтування, лабораторних і модельних досліджень, нових технічних рішень та кропіткої роботи з накопичення, аналізу і узагальнення моніторингової інформації з різних аспектів радіоекології стосовно визначення тенденцій та закономірностей розвитку біосфери у складних умовах радіаційних навантажень.

У наш час у зоні відчуження проводяться різноманітні екскурсії, найпопулярнішою серед українських туристів є маршрут одноденної екскурсії, який пролягає через Чорнобиль, село Копачі, Чорнобиль-2 та Прип'ять. Найбільш обжитим містом у 30-кілометровій зоні є Чорнобиль, тут позмінно проживає приблизно 4 тисячі осіб. Нині тут відчутні контрасти, оскільки можна натрапити на різні будівлі, одні з яких – заселені, а інші – розбиті. Це місто перебуває на відстані 12км від ЧАЕС, однак тут відсутні супермаркети та розважальні центри. Спочатку туристичні автобуси зупиняються біля меморіального комплексу у Чорнобилі, на табличках якого зазначаються назви сіл, які у минулому були розташовані у цій зоні, їх тепер нема. Кожна назва села на табличці – перекреслена. До меморіального комплексу входить пам'ятник із зображенням птаха, оскільки на цій території до аварії гніздилося дуже багато лелек та інших різних птахів.

Місто Прип'ять (колишнє місто атомників) розташоване усього на відстані 2км від ЧАЕС, нині – це "мертве" місто, воно першим прийняло на себе головний удар, у наш час майже повністю заросле деревами та нагадує величезний моторошний парк. Тут більшість будинків – порожні, майже відсутні меблі та особисті речі, усе корисне розграбували та вивезли мародери, а різноманітні металеві конструкції – зрізали. Будинки стоять порожні, а техніку та обладнання вивезли військові. У 30-кілометровій зоні зустрічаються люди, які проживають у пустельних селах, їх ще називають самоселами. Переважно – це кілька десятків людей, хоча іноді трапляється на все село всього одна чи дві людини.

Якщо туристи мають бажання відвідати кількаденну екскурсію, то ночують у одному із готелів Чорнобиля, продукти сюди завозять із безпечних регіонів, у місті діють їдальня, кафе та магазин. Для того, щоб відвідати Чорнобильську зону, необхідно взяти із собою паспорт, одяг має бути щільним та закритим, варто прихопити їжу та воду, оскільки їсти, пити і палити на відкритому повітрі тут заборонено, не варто куштувати чорнобильські ягоди та гриби, а також необхідно взяти із собою аптечку.

Чорнобильська атомна електростанція увійшла в історію завдяки найбільшій техногенній катастрофі, що призвела до негативних наслідків у житті людства. Як це не сумно, однак тепер це одне з найбільш екзотичних місць для туризму на планеті, у наш час у зону відчуження можна поїхати на екскурсії, які тут відбуваються лише для організованих груп. У всьому світі поціновувачі комп'ютерних ігор дізналися про Чорнобиль та Прип'ять завдяки відомій грі "S.T.A.L.K.E.R.", яка є настільки популярною, що багато бажаючих вирішили побродити по зоні відчуження в реальному житті.

Andrij