Михайлівський кафедральний собор (м.Житомир): карта, фото, опис

Михайлівський кафедральний собор у місті Житомир був зведений у 1856 р. власним коштом місцевого купця Михайла Хаботіна, який упродовж 16 років намагався отримати дозвіл на спорудження сакральної будівлі і таки втілив свою мрію у життя, увічнивши своє ім'я в історії. Урочисте освячення храму відбулося у 1856 р., його будівництво обійшлося у 37 тисяч карбованців, до порівняння: на той час міський бюджет Житомира становив приблизно 23 тисячі карбованців. Не дивно, що купець збанкрутував, хоча і відчував матеріальну підтримку деяких високопоставлених осіб, зокрема відомо, що йому допомагав губернатор Волині Микола Синельников. Не отримавши матеріальної винагороди за свою працю, купець Михайло Хаботін за рік до закінчення свого життєвого шляху все ж удостоївся нагороди у вигляді ордена. Будівлю звели у північно-східному напрямку від старого центру, на розі вул. Київської та Покровської. Недалеко звідси знаходяться Спасо-Преображенський собор та костел св. Яна.

У своєму архітектурному вирішенні мурований собор – п'ятиверха велична споруда, яка уславилася тим, що у ній був охрещений майбутній відомий піаніст XX століття Святослав Ріхтер. До 20-тих років XX ст. храм належав Українській автокефальній православній церкві. Житомирський Михайлівський собор користувався великою популярністю, недаремно його зображення присутнє майже на всіх випусках дореволюційних поштових листівок. Відомо, що більшість настоятелів цієї церкви навчалися у Волинській духовній семінарії, у якій згодом залишалися працювати викладачами.

При радянській владі у 1927 р. церкву зачинили і передали під культурно-освітню установу. При німецькій окупації у її приміщеннях складали конфісковані у населення радіоприймачі, однак недовго. Відомо, що за часів Другої світової війни тут відновилися богослужіння. Проте, упродовж 1945-1960 рр. церква перебувала у занедбаному стані, хоча і функціонувала за своїм призначенням. З 1960 р. будівлю храму передали товариству "Знання", а у його підвалах розмістили склад магазину "Спорттовари", у цей час було знищено чотири малі куполи навколо центральної бані та дзвіницю, а храм перебудували на двоповерхову будівлю під кабінети для товариства "Знання". У 1985 р. споруду передали у розпорядження місцевого лялькового театру, таким чином театр функціонував у храмовій будівлі аж до жовтня 1991 р. Лише згодом храм повернули православній громаді, тут відновилися Богослужіння.

Перше богослужіння за часів незалежності України тут відбулося просто неба під стінами колишнього храму восени 1991 р. Проте, за 30 років його настінний розпис було знищено, вціліли чудом лише два фрагменти, розташовані у арках. Саме тоді розпочалася капітальна реконструкція будівлі з метою повернення соборові первісного вигляду. Після проведення реконструкції та реставраційних робіт у церкві, восени 2006 р. відсвяткували ювілей з нагоди 150-тої річниці освячення. У 2011 р. тут з'явилися нові настінні розписи, для цього було запрошено професійного художника з Києва. У храмі зберігається чудотворна ікона Матері Божої Троєручиці, яку освятили на Гробі Господньому і привезли сюди з Єрусалима стараннями однієї благочестивої сім'ї. Біля цієї ікони є книга подяк, у якій можна залишити інформацію про зцілення від недуг чи інше чудо за посередництвом Богородиці. На сьогодні при храмі працює група сестринства. Також нині у соборі функціонує недільна православна школа і безкоштовна бібліотека духовної літератури, якою користуються не лише прихожани, але також і студенти місцевих вузів.

Відновлена Свято-Михайлівська церква у місті Житомирі є діючим храмом, вважається однією з найдавніших мурованих споруд міста, хоча він був збудований порівняно не так давно, у середині XІX ст., відноситься до єпархії УПЦ КП і належить до пам'яток архітектури національного значення. Оглянувши собор, зверніть увагу також на розташовані неподалік готель 19 століття, особняк Трибеля, а також - споруду житомирського відділення Національного банку.

Andrij