Козина та грибна ферми на власні очі

Чомусь в Україні не прийнято розвивати гастрономічний туризм. Принаймні я чула про гастрономічні тури і подорожі лише територією Закарпаття. Але я полюбляю руйнувати усталені стереотипи, тому одного осіннього погожого, злегка морозного, дня вирішила відвідати один досить цікавий об'єкт – козину ферму. До цієї мандрівки я навіть не уявляла, що в Україні є такі об'єкти. А ще більшим здивуванням було те, що власники ферми охоче приймають ласих до туристичних принад мандрівників і з радістю готові поділитися особливостями розведення милих кізочок.

Отже, залишаємо Київ, майже дві години у дорозі і близько 175 км позаду і ми прибуваємо до с. Галайки Тетіївського району Київської області. На місці нас зустрічає радісний господар: я завжди із задоволенням і захопленням спостерігаю за людьми, яким вдалося втілити свою найзаповітнішу мрію і зробити її головною справою свого життя. Саме такими і виявилися господарі цієї чарівної ферми Бабін Олександр та його прекрасна дружина Аня. Аня з превеликим захопленням ввела нас в курс справи, розказала про геть усе, починаючи з того, як прийшла ідея розводити кіз, закінчуючи дегустацією козиних сирів.

Але все по порядку. На фермі можна дізнатися про те, які умови утримання кіз, чому окремо проживають самки і самці, як відбувається процес доїння, чому перші цівки молока не потрапляють до загальної маси молока (розкрию секрет, чому саме так: справа в тому, що вим'я кіз не стерильне і з першим молоком якраз виходить бактеріальна пробка, в якій і містяться чужорідні мікроорганізми, тому перші краплі просто здоюються і не йдуть у виробництво). Я дізналася про те, як саме виготовляється сир з козиного молока і була неймовірно здивована тим, що виявляється з нього роблять сири із пліснявою. І взагалі будь-який вид сиру можна зробити з козиного молока, так само як з коров'ячого.

Мій день був насичений неймовірними емоціями: я вперше скуштувала козине молоко і воно було зовсім не таким, як мені розказували. Перед поїздкою безліч людей радили не куштувати козине молоко, оскільки воно дуже специфічне на смак, із запахом та набагато жирніше за коров'яче. Але на ділі мої враження дещо інші: я відчула лише приємний солодкуватий присмак. Я і до поїздки вживала в їжу козині сири, але відтепер я відкрила їх для себе заново. Думаю, що буду вживати ще частіше. В екскурсію фермою господарі включають дегустацію сирів, на додачу до яких пропонують вино, це був дуже приємний сюрприз.

Власники ферми постійно намагаються вдосконалити своє виробництво, тому й експериментують, наприклад, нам давали спробувати їхній експериментальний сир, зроблений наполовину з козиного, наполовину з коров'ячого молока. Цікаве поєднання вийшло, хоча я не настільки великий гурман, щоб визначити це просто за смаком. Отож, швидше за все, якби мені не сказали, я б навіть не зрозуміла. А з цього року вони займаються запуском виробництва козиного мила. Як виявилося воно має особливі властивості: гарно пом'якшує шкіру та відновлює волосяний покрив при митті ним голови. Вдома матиму змогу це перевірити, не змогла втриматися від покупки шматочка.

Крім цього на нас очікував іще один сюрприз. На додачу поряд знаходиться ферма, на якій вирощують гливи. І за один день я змогла ще й почути і побачити на власні очі як ростуть гриби. Здавалося б, звичайні речі та часом очевидне дуже схоже на диво. Ви можете переконатися у цьому на власні очі.