Україна: від Полтави до Карпат (частина 1)

Україна – надзвичайна, наповнена пам'ятками і неймовірними пейзажами, тому будь-який вільний час треба використовувати для знайомства з нею. Травневі свята 2015 року пройшли за таким маршрутом: Полтава – Коростишів – Вінниця – Хмельницький – Скала-Подільська – Верховина.

День перший. Полтава – Коростишів

Перший день нашої подорожі ми вирішили присвятити сучасній "пам'ятці" архітектури – музею корупції, резиденція "Межигір'я". Територія величезна, тому прокат велосипедів є вельми актуальним. Проте користуватись ними ми не вміємо і протягом чотирьох годин намагались охопити всю територію пішки.

Найбільше вразила Хонка. З фасаду здається, що це не такий вже і великий дерев'яний будинок, проте з іншої сторони перетворюється в такий будиночок, що не вміщується в об'єктив.

Наступним запланованим об'єктом на той день був Радомишль, а саме замок-музей. Оглянути територію завадив дощ, проте так більше часу залишилось для огляду колекції домашніх ікон. А подивитись там є на що!!!

Далі – перша ночівля біля Коростишева, проте спочатку треба було побачити один з затоплених кар'єрів, таке бажання переслідувало мене вже давно. Ми заїхали до кар'єру "Високий камінь (с. Новогородецьке Коростишівського району Житомирської області) і переконались, що це варто побачити. Ще один кар'єр є в самому Коростишеві.

День другий (Коростишів – Вінниця, 290 км)

Наступний день почався з огляду палацу Терещенків в м. Андрушівка Житомирської області (друга пол. ХІХ ст.). Зараз в палаці розташована середня школа, тому на жаль всередину в вихідний день ми не потрапили. Зовнішній вигляд стін не дуже милує око, проте палац хоча б збережений і сподіваюсь, що дочекається реставрації. Навколо палацу є парк зі ставом, мабуть колись розкішний.

Вже виїжджаючи з Андрушівки помітили ось це:

Як ми дізналися вже потім, це – єдина в Україні приватна обсерваторія.

Наступною зупинкою в нашому маршруті був палац Терещенків в смт. Червоне Андрушівського району. Територія закрита, оскільки зараз там знаходиться жіночий монастир. Мають проводитись реставраційні роботи, проте якщо вони і проводяться – то якось непомітно((

Далі-далі за планом, і раптово не за планом - костел Святої Клари. Часу було вже обмаль, ввечері нас чекав вінницький фонтан, тому задовольнились лише фото здалеку.

В Верхівні нам дуже пощастило: такі ж мандрівники, як і ми, вже знайшли місцевого екскурсовода, яка і розповіла нам історію кохання Евеліни Ганської і Оноре де Бальзака. Письменник деякий час проживав в палаці Ганських, зараз в палаці розташований агротехнічний коледж, і декілька кімнат відведені для літературно-меморіального музею Бальзака.

Навколо палацу розбитий колись гарний парк, зараз більше вже схожий на дикий ліс, там і розташована каплиця -родинна усипальниця Ганських, від якої до палацу був прокладений підземний хід.

Підземний хід був також і з одного із флігелів-кухні, яким носили страви до палацу.

Найбільшою загадкою того дня був палац Корницьких (с. Рогачі Ружинського району Житомирської області). Жахливою дорогою ми приїзжаємо в село, з першого погляду палацу не видно, питаємо місцевих "де?".....Ніхто не може відповісти. І лише коли здогадалися спитати "гарна хата", вони запропонували поїхати до старої школи за селом. Не дивно було, що ми палацу не побачили одразу, оскільки дерева закривали його повністю, і зберігся він тільки тому, що протягом тривалого часу там була розташована школа.

Далі, щоб не повертатися назад, завдяки тим же місцевим, ми через кущі скоротили дорогу і опинилися в Старій Прилуці (Липовецький район, Вінницька область). Там нас цікавила будівля палацу Мерінга, який дуже нагадує будівлю Маріїнського палацу. В саму будівлю ми не потрапили, оскільки там розташована школа-інтернат, тому задовольнились лише зовнішнім оглядом.

Після всіх цих пам'яток архітектури по завершенню другого дня подорожі нас очукувало вже сучасне чудо - Вінницький фонтан!!! Час ми розрахували вірно і встигли на вечірню світло-музикальну виставу. Заради лише цього варто подолати стільки кілометрів!!!

Кінець першої частини. Продовження – тут.