Мандрівка Україною

Сьогодні хочу розказати про надзвичайну мандрівку, яку здійснили ми, студенти історичного факультету. Було подолано понад 2 тис. км, здобуто безліч позитивних вражень на усе життя. Тому, думаю, варто розповісти про історичні міста, в яких ми побували та пам'ятки, які ми там побачили.

З Тернополя ми прибули до Чернігова. Хоча вже був червень, це місто спочатку мені здалося похмурим та холодним, але потім воно посміхнулося до нас привітністю та промінцями теплого сонечка. Дуже красиве місто насправді. Його ще називають містом легенд. Історія цього міста розпочинається ще з X ст. Першу згадку про нього знаходимо у літописах 907 р. У епоху Раннього Середньовіччя Чернігів був центром сіверянського племені, а починаючи з ІX ст. став частиною Київської Русі, разом з Києвом та Новгородом вважався одним із найкращих та найбагатших міст цієї могутньої держави.

Візитівкою Чернігова є неймовірної краси храми та архітектурні споруди (в основному у стилі козацького бароко). Це і Катериниська церква, і Борисоглібський собор, та Іллінський монастир...

Борисоглібський собор – чернігівський храм, який неодноразово перебудовувався. Він був закладений ще у XІІ ст. на фундаменті колишньої кам'яної споруди XІ ст. У його інтер'єрі до наших часів збереглися старовинні фрески та інкрустована підлога. Борисоглібський собор належить до складу національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній".

Найдавнішою частиною Чернігова вважається Іллінський монастир, який відноситься до складу Троїцько-Іллінського монастиря на Болдиних горах. Цей перший печерний храм і монастир був заснований у 1069 р. преподобним Антонієм Печерським. Печерна частина храму становить 315м.

Одним словом тільки про Чернігів можна написати не один звіт...

Далі ми вирушили у Батурин – гетьманську столицю, яка була вщент зруйнована Петром І після "зради" Івана Мазепи. Палац Розумовського – останнього гетьмана Війська Запорозького вражає пишністю та багатством.

Згідно з історичними даними, саме гетьман Іван Мазепа зробив найбільший внесок у розбудову міста Батурина. Під час його гетьманування тут було зведено багато мурованих будинків. Батурин був захищений великими валами. Крім того, саме тоді було укріплено великий замок, який був збудований ще за часів Дем'яна Многогрішного.

Спалений, і по-варварськи знищений у 1708 році нині Батурин відроджується у своїй минулій величі.

Окрім палацу Розумовського в Батурині можна оглянути Воскресенську церкву – усипальницю Розумовського, будинок генерального судді Кочубея, сучасний археологічний музей, цитадель Батуринської фортеці.

Наш шлях далі пролягав через місто Переяслав-Хмельницький. Незнаю, чому, але це місто мені запам'яталось та полюбилось найбільше. Недаремно на просторах інтернету його називають "музейним царством" - у цьому місті найбільша кількість музеїв з малих міст України (аж 27!). Переяслав входить до числа трьох найдавніших княжих столиць Київської Русі, з цим містом пов'язана перша писемна згадка про Україну у 1187 році.

Значущість Переяслава в історії та культурі України важко переоцінити. Військова діорама "Битва за Дніпро" просто вражає. Це - наша трагічна історія, так вдало і емоційно підкреслена автором та розповіддю екскурсовода назавжди залишає свій слід у пам'яті.

Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини – це чудовий парк з озерами, гаями і луками, в якому гармонійно розташовані церкви, старовинні будинки, музеї, млини, де зберігається справжній колорит українського села. Ця місцина своїм прекрасним ландшафтом і краєвидом настільки вражає своєю красою, що назавжди залишиться у пам'яті тих, хто тут побуває.

Ну і завершували подорож Уманню...

Софіївка - перлина України. Хто не був хоч один раз тут – не зрозуміє всієї повноти, краси та неповторності цього дендропарку. Коли заходиш у парк складається враження, ніби потрапляєш у казку. Все тут нагадує стародавню Грецію. Софіївка названа так на честь коханої дружини Станіслава Потоцького (Софії де Вітт-Потоцької), власника Умані. Парк був спроектований Людвігом Метцелем.

Одним із символів національного дендрологічного парку "Софіївка" є напис на правій стіні входу до гроту Каліпсо, який витесаний у природній скелі – "Забудь тут пам'ять про нещастя і прийми щастя віще, якщо ж ти щасливий, так будь ще щасливішим". Ці слова належать графові Станіславу Потоцькому, засновникові цього парку. Для того, щоб це побажання втілилося у життя, потрібно, згідно з повір'ям, торкнутися мідного напису, а потім три рази обійти навколо гранітного велетня, який стоїть при вході і загадати бажання. "Софіївка" недарма вважається "храмом природи" і "романтичним парком кохання", в якому не завадило б побувати кожному із нас хоча б один раз у своєму житті.