Історія створення Софіївки
Дендрологічний парк "Софіївка" знаходиться на березі річки Кам'янка на вулиці Київській, 12а в місті Умань Черкаської області. Його площа сягає 179 га. Період заснування парку припадає на кінець 18 століття.
На час заснування "Софіївки" власником Уманського маєтку був граф Станіслав Щенсний (Потоцький), який народився в 1751 році. Його дружина Софія (Дуда) була гречанкою та народилась в 1760 році в місті Бурса поруч зі Стамбулом. До свого знайомства і Софія і Станіслав пережили в своєму житті багато і трагічних і славних подій, також кожен з них мав уже свої щасливі та нещасливі історії кохання. На час зустрічі Софія була дружиною графа Юзефа Вітта та мала від нього сина, а також користувалась великою популярністю серед знаті та вважалась найуспішнішою жінкою свого часу. Станіслав пережив трагічну історію свого першого кохання, та був вдруге одруженим з Юзефіною, донькою багатого магната.
Події завдяки яким познайомились в Яссах С. Потоцький і Софія мають політичне забарвлення. Потоцький разом з своїми однодумцями відмовлявся визнати нову польську конституцію за, що рішенням польського сейму був покараний та позбавлений державної посади. В 1792 році було проголошено Торговицьку конфедерацію, маршалом якої став С.Потоцький. Софія у всьому підтримує на цей час уже коханого Станіслава, і уже через рік вони разом відсвяткували перемогу конфедератів. Результатом цієї перемоги був поділ Польщі. С.Потоцький разом з Софією покидають Польщу і поселяються в Петербурзі, тим самим уникаючи розправи, яка б чекала на Потоцького в Польщі.
В 1795 році С. Потоцький розлучається з своєю дружиною Юзефіною, а Софія в свою чергу починає процедуру розлучення з Юзефом Віттом. На той час у Станіслава Потоцького та Софії уже є двоє дітей - Костянтин та Миколай. Дорога до Львова в яку вирушила Софія з метою розлучення і відіграла важливу роль в передісторії виникнення парку "Софіївка". Саме тоді Софія мала можливість оглянути чудовий парк "Аркадію", про що вона і розповіла Станіславу в своїх листах, а також висловила побажання теж мати такий парк.
17 квітня 1798 року Станіслав Щенсний (Потоцький) взяв шлюб з Софією. Церемонія відбулась в м. Тульчині. Реалізувати Софіїну ідею з парком Потоцькому вдалось в 1796 році. Парк було розбито в урочищі Кам'янка, яке було напрочуд мальовничим. Зводилась "Софіївка" за проектом капітана Л.Метцеля, який безпосередньо керував зведенням парку. Будівництвом парку займались селяни та наймані робітники, яким постійно затримували виплату зароблених ними грошей.
Мармурові споруди були замовлені з Італії. Планувалось ще виконати велику кількість робіт, однак несподівана трагічна подія в березні 1805 року – смерть Станіслава Потоцького, сповільнює розбудову парку, хоча на цей час уже було закінчено зведення його центральної частини. Після смерті С. Потоцького маєток разом з парком переходить до володіння його сина Юрія Фелікса, який дуже полюбляв азартні ігри і завдяки цьому практично збанкрутував. Врятувало парк "Софіївку" те, що він належав до частини спадку дружини Станіслава Потоцького – Софії.
Загалом на будівництво парку було витрачено 15 млн. польських злотих.
Не зважаючи на значні кошти, роботу, вміння та знання, які вкладені в парк його творцями, все ж найбільша заслуга в його виникненні Софії Потоцької, яка переживши свого чоловіка на 17 років, важко захворіла і померла в 1821 році в Берліні. Помираючи Софія заповіла маєток в Умані своєму сину Олександру.
В 1832 році Уманські землі з мальовничим парком були конфісковані в родини Потоцьких і передані Київській казенній палаті, після чого Микола І дарує парк "Софіївку" своїй дружині. Змінивши свого господаря парк також зазнає значних змін, зокрема тут побудовано дві вежі в готичному стилі, однак згодом їх замінено на вежі в античному стилі, споруджено нові альтанки та гроти, змінюється і назва парку, він починає називатись "Царициним садом".
В 1859 році парк віднесено до Головного училища садівництва Росії і його назва знову змінюється: тепер це "Уманський сад Головного училища садівництва". Ці зміни є позитивними для парку, оскільки він отримує нові насадження рідкісних дерев та кущів. Відповідно до Постанови Радянського народного комісаріату УРСР №26/630 від 18 травня 1929 року дендрологічний парк "Софіївка" була оголошена державним заповідником. Лише в 1945 році парк отримує назву Уманський державний заповідник "Софіївка", а через рік за рішенням Ради Міністрів УРСР починаються відновлювально-ремонтно-реставрацій ні роботи парку. З 1955 року по 1991 рік парк "Софіївка" перебуває в системі Академії наук України і підпорядковується Центральному республіканському ботанічному саду АН України.
При кожній зміні свого власника парк щоразу зазнає змін, однак занепадає лише в 1929 році. Реставрація парку розпочалась після 1980 року, саме в цей рік парк зазнав великого стихійного лиха - повені. Однак найбільше робіт з реконструкції парку було проведено в рамках заходів до відзначення двохсотліття заснування парку "Софіївка".
Паркові споруди Софіївки
Національний дендрологічний парк "Софіївка" є пам'яткою світового садово-паркового мистецтва кінця 18 століття та улюбленим місцем відпочинку для українців. Місцевість на якій створювався парк була практично без дерев, однак є підстави вважати, що колись на цьому місті був ліс. Парк простягається вздовж річки Кам'янки. Тут розташовано ряд водоспадів, штучних ставів та басейнів. Оздобою парку також є малі архітектурні споруди, альтанки, гроти та штучні скелі. Що цікаво - кожна зі скель та гротів мають свої назви.
В основу створення паркової архітектури лягли поеми Гомера "Іліада" та "Одіссея", адже Софія була гречанкою. Центральна частина парку відображає сюжети з міфології Стародавньої Греції та Риму. Паралельно з зведенням садово-паркових будівель було виконано великий об'єм робіт з висадки дерев та кущів, екзотичні дерева замовляли з усіх куточків планети. На сьогоднішній день тут росте близько 2000 видів дерев та кущів. Розроблено цілий каталог рослин, які входять до колекційного надбання парку. Згодом територію парку суттєво розширюють приєднавши до нього навколишні землі.
Після закінчення спорудження парку на початку 19 ст. в'їзд до нього був з боку оранжереї. Тепер на територію парку можна потрапити через ворота, по боках яких знаходяться вежі в античному стилі. Огорожа, яка тягнеться від воріт вздовж всього парку є металевою з гранітними колонами. Перший будинок який кидається в очі - це Будинок творчості вчених Національної академії наук України, на вершині цього будинку знаходиться оглядовий майданчик. Тут також знаходиться готель з рестораном та сауною.
З лівого боку можна побачити діброву Дубинка. Знаменита діброва своїм трьохсотлітнім дубом, інші дерева тут молодші. Також в діброві побудована дерев'яна Китайська альтанка, розфарбована в різні кольори.
Від головного входу дорога вліво веде до адміністративних будівель парку. Неподалік дороги знаходиться план-карта парку "Софіївка". Прямуючи далі головною алеєю можна побачити дерев'яну альтанку, побудовану на скелі Тарпейській, в 1839 році. Колись ця скеля знаменувала закінчення парку. Тут знаходиться і камінь на якому вибито рік побудови Головної алеї – 1838. Неподалік видно фонтан "Сріблі джерельця", побудований в 1974 році за проектом архітектора О. Лопушинської. Фонтан має вигляд підкови, по краях якої знаходяться вази. Посередині фонтану розташовані бронзові трубки з яких тече вода. Колись на місці фонтану була лише залізна труба з якої витікала вода.
Павільйон Флори знаходиться в кінці Головної алеї, перед ним є розвилка доріг, які ведуть в різні кінці парку, зокрема тут є дорога до кам'яного Венеціанського містка, виконаного в класичному стилі, через міст можна пройти до Верхнього ставу, потім до колишнього Головного училища садівництва та на терасу Бельв'ю, яка є чудовим місцем для відпочинок і прогулянок. З неї відкриваються неймовірні краєвиди, що і пояснює її назву, яка в перекладі з французької означає "Чудовий краєвид". Сам павільйон Флори має форму еліпса, по боках його оточують колони в доричному стилі, він оздоблений ажурним виноградним орнаментом, всередину павільйону ведуть гранітні сходи. По своїй будові павільйон є досить масивним і монументальним, хоч створює враження легкого та витонченого, від нього віє величчю.
В парку "Софіївка" є чотири великі ставки: Нижній, Верхній, Красний та Війтівський та кілька дрібніших, завдяки їм вся територія парку постачається водою. Площа ставків коливається від 1 до 9 га. Території ставів оздоблені малими архітектурними композиціями, найвідомішою з них є фонтан "Змія", який розташований в Нижньому ставі. Висота водяного стовпу в цьому фонтані сягає 16 метрів. Фонтан "Змія" як і інші фонтани в парку споруджено вже пізніше, а за час панування тут Потоцьких фонтан мав значно простіший вигляд: вода била з проміжку між кам'яними брилами.
На території парку можна побачити безліч статуй грецьких богів, зокрема Гермеса, Венери, Аполона, Орфея, тут була і статуя улюбленого героя всіх закоханих – Купідона, а також давньогрецького поета Еврипіда.
Грот "Дзеркало Діани" викладено з гранітних брил в 1800 році. Назва гроту пояснюється тим, що раніше в ньому стояла мармурова статуя Діани, а її відображення відбивалось в воді. Якщо піднятись на місток розташований поруч можна побачити головну окрасу парку "Софіївки" - великий п'ятнадцятиметровий водоспад.
Ділянки парку мають класичні назви взяті з римської та грецької міфології: "Площа зборів", "Тераса Муз" та інші. Тут також є гроти "Горішок", "Локетек", назви яких уже мають дещо інше походження.
Завітавши в Темпейську долину можна побачити гранітний обеліск, який називають Усіченою колоною, вона символічно нагадує про ранню смерть трьох дітей подружжя Потоцьких, а маленькі водоспади під назвою "Три сльози" неначе оплакують їх.
З місця для смутку і роздумів дорога веде в Єлисейські поля. Це місце ще називають "земним раєм", оскільки воно сповнене гармонією, спокоєм та затишком. Біля входу на Єлисейські поля є своєрідна композиція, яка, як вважають дослідники виникла випадково, складається вона з гранітної брили природної форми та тесаної чотиригранної гранітної колони. Називається композиція "Природа та мистецтво". А по центру Єлисейських полів стоїть ваза з граніту.
В "Софіївці", яка і сама собою є пам'ятником вічного кохання є й острів, який присвячений цьому найчарівнішому почуттю, яке може осягнути людина. Саме на цьому острові закохана Софія хотіла збудувати пам'ятник – склеп для свого померлого чоловіка, однак ці плани так і не втілились в життя. Павільйон розташований на острові кохання побудований в стилі епохи відродження, хоча на початку він був в готичному стилі. Павільйон називають Рожевим, відповідно до кольору в який він був пофарбований. Рожевий павільйон має форму восьмикутника.
Відвідувачі парку мають можливість не лише насолодитись красою архітектури та побачити рідкісні породи дерев, у них також є можливість здійснити прогулянку на човні по річці Ахеронт. З цією метою потрібно спуститись до Амстердамського шлюзу. Довжина підземної річки загалом сягає більше 400 метрів, а ширина 3 метри.
До фонтану "Семиструмінь" можна дістатись серпантиновою доріжкою. Назва фонтану походить від семи струменів води, які пружно піднімаються в гору. Неподалік від фонтану знаходиться статуя, на якій зображено обличчя старшого чоловіка, яке виражає біль та страждання. Ця статуя має назву "Зима" і уособлює в собі не лише пору року але й кінець людського життя – старість. Цю скульптуру ще називають "Скульптурою старого".
В північній частині парку розташований так званий Англійський парк, площею 2 га., а поряд з ним знаходиться Партерний амфітеатр, верхня частина якого складається з правильної форми стрижених газонів та троянд. Середня частина амфітеатру своєю формою нагадує підкову та утворена гранітною стіною.
Парк "Софіївка", цей садово-парковий та архітектурний шедевр, який був покликаний служити пам'ятником вічному коханню продовжує чарувати та дивувати відвідувачів і сьогодні. Парк щорічно відвідують десятки і сотні тисяч туристів з усіх куточків України та з-за її меж. До послуг відвідувачів - екскурсії територією, література та сувеніри.
miirenka
