Україна: від Полтави до Карпат (частина 2)

... продовження. Частина 1 була тут.

День третій (Вінниця – Хмельницький, 250 км)

Щоб все встигнути, встаємо раненько і прямісінько за 26 кілометрів від Вінниці нас чекає палац Грохольських-Можайських (с. Вороновиця, Вінницький район). Одразу увагу привернув фасад палацу, прикрашений ліпниною: рослинні гірлянди та черепи корів (як потім нам розповів екскурсовод, це від "дурного ока"). В цьому палаці з 1869 р. по 1876 р. проживав О. Можайський, винахідник літака, тому не дивно, що там тепер розташований музей історії авіації, і за зовсім символічну плату для нас чотирьох провели дуже пізнавальну і цікаву екскурсію.

Наступною за планом була Стрижавка і ставка Гітлера Вервольф. Для цього потрібно було повернутися назад до Вінниці. І тут хтось згадав, що в Вінниці знаходиться музей-садиба Миколи Пірогова. В вартість білету входить екскурсія, і нам було досить цікаво почути про здобутки в галузі медицини видатного хірурга. Трохи далі (1,5 км) знаходиться Миколаївська церква-некрополь, де знаходиться забальзамоване тіло Пірогова.

Для мене було великою новиною, що Пірогов і тут став першим, а для більш відомого тіла з Московії цю процедуру застосували значно пізніше. Забальзамував Пірогова його учень, нібито для того, щоб на похорон встигли приїхати всі родичі, потім щоб добудувати усипальницю. Чому і після цього його залишили в такому стані – невідомо. При цьому дивним залишається те, що стан його тіла практично не змінюється з моменту бальзамування в 1881 році.

Далі – смт. Стрижавка (Вінницький район). Першим на шляху постав Музей військової техніки. Звідси нашим чоловікам вже не захотілося виходити, до того ж про всі експонати (а їх там чимало) розповідали доступно, цікаво і докладно. Тут же у дворі влаштоване цікаве кафе – польова кухня, з невисокими цінами, але смачно і колоритно. Щодо самої ставки, то власник музею відмовив нас від поїздки туди, лише багато залишків залізобетонних конструкцій і не зовсім доведено, що там безпечно.

До речі, цей музей створений повністю за ініціативи і за кошти однієї людини. Дуже схоже творіння двох ініціативних братів ми зустрічали в с. Шампань Звенигородського району Черкаської області (військово-патріотичний центр – музей "ШАМПАНЬ"). При цьому кожна одиниця зброї там є робочою, а військові машини можна орендувати.

Наступним за маршрутом було с. Гущинці Калинівського району Вінницької області. Розташований тут палац княгині Абамелек чомусь зовсім не привернув нашої уваги, в своєму архіві я знайшла лише одну фотографію (зараз – одна з закинутих будівель профтехучилища). Більш цікавим для дослідження став млин, величезний млин. При цьому поряд протікає така маленька річенька, що просто здається дивним, як могла працювати така громадина.

Ще трохи дороги і ми в місті-курорті Хмільник. Знайти палац Ксідо було не складно, проте складно було повірити в існування такої будівлі: з дороги він виглядає як неприступна фортеця (восьмигранна башта збереглась з 1534 року) , а з фасаду – як романтичний ренесансний палац. До недавнього часу в палаці був готель, проте зараз все закрито і знайти когось ми, на жаль, не змогли.

Ночувати планували в Хмельницькому, проте ще необхідно було побачити давне моє бажання - Меджибізьку фортецю. Дорога проходить через Летичів, і не зупинитися біля Летичівського замку (зараз Домініканський монастир) ми не могли. Від пам'ятника Кармалюку, який тут похований, віє якоюсь неймовірною силою.

І ось нарешті Меджибізька фортеця, велична і гарна! Вона варта окремої дорожі. Ведуться реставраційні роботи, і сподіваюсь, що їх доведуть до кінця, проте треба поспішати, оскільки стіна палацу Сенявських декілька років тому впала.