С.м.т. Меджибіж: карта вулиць, фото, опис

Історія

Селище міського типу Меджибіж, що належить до Летичівського району у Хмельницькій області, розкинулося при впадінні річки Бужок у Південний Буг (звідси і походить назва селища — поселення розташоване "межи Бугами"). Вперше селище згадується у Іпатіївському літописі 1146 р. — 1148 р., коли Ізяслав Мстиславич подарував Святославу Всеволодовичу п'ять міст, серед них і "Межибоже". Уже з XII ст. селище добре відоме, як місто "Побужжя", яке вело торгівлю з поселеннями Волині та Київщини. Меджибіж був у складі Болохівщини у ХІІІ ст., і, ймовірно, тоді вже у ньому була дерев'яна фортеця (знищена у 1241 р. у боротьбі з монголо-татарами, а місто майже на століття потрапляє у руки татар).

1362 р. — литовський князь Ольгерд відвоював Поділля, як результат Меджибіж ввійшов до складу Луцької землі, згодом і — князівства Литовського, з 1444 р. — до Польщі. Про кам'яний замок у селищі є згадки від 1516 р. Магнати Сенявські господарювали на цій території майже два століття, починаючи з 1540 р. Саме вони переробили фортецю у свою резиденцію (палац оздобили і ззовні, і зсередини: збудували ренесансну аркатуру, до в'їздної брами прибудували великий п'ятипелюстковий у плані бастіон, та вибудували найвищу у замку надбрамну круглу вежу). На території замку було збудовано капличку (у ній відправляли Службу до 1632 р., а у 1749 р. її переробили на церкву та оздобили у візантійському стилі). З 1593 р. мешканці селища користувалися Mагдебурзьким правом. На той час було добре розвинуте ремесло: були ткацький, кушнірський, кравецький, гончарський, шевський і ковальський цехи, та торгівля. За правління Сенявських - у 1600 р. - було вимуровано костел, на кшалт хреста, в готичному стилі.

Не оминули місто і події національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Відбудовує замок та посилює його обороноздатні функції у 1655 р. Р. Потоцький (на той час він є опікуном сина А. Сенявського). Протягом 1672 р. — 1699 р. місто було під владою Туреччини (турки збудували тут мечеть, а замок оздобили в східному стилі). З 1730 р. місто стає власністю Чарторийських, з 1792 р. входить до складу Росії. На кін. XIX ст. місто було одним з найкращих міст Поділля з церквами, костелами, ратушею, синагогою, кам'яницями, млинами, фабрикою свічок та винокурнею. Не оминули місто руйнівні та жахливі події світових війн. У 1924 р. Меджибожу було надано статус селища міського типу. У часи СРСР було знищено костел, келії домініканського монастиря, Успенську церкву (мур., ХVІІ ст., являла собою зразок церковного будівництва оборонного характеру), церкву Успіння з фресками XV ст. Нині Меджибіж входить до списку історичних населених місць України.

Туризм, пам'ятки

Меджибіж туристичний - це потужний і добре збережений Меджибізький замок XII ст., XIV ст. — XVI ст., XIX ст.; палац XVI ст.; стайня XVI ст. — XVIII ст.; церква (костел 1586 р.), мури з баштами сер. XVI ст.; пристiннi корпуси XVI ст. — XIX ст.; костел Святої Трiйцi 1632 р.; нижня та верхня каплиця-колона кін. XVII ст.; ротонда-каплиця кін. XVII ст.

Доброю нагодою для оглядин пам'яток Меджибожа стане міжнародний історично-музичний фестиваль "Стародавній Меджибіж", що проходить щороку в меджибізькій фортеці, яка за популярністю є другою фортецею Хмельницької області (після знаменитого Кам'янця-Подільського).

Свої двері туристам радо відчинять усі готелі, ресторани та кафе міста, де можна скуштувати смачних українських страв. Захопливої Вам мандрівки!

Natalka