С.м.т. Седнів: карта вулиць, фото, опис

Історія

Селище міського типу Седнів, що розкинулось на берегах річки Снов, належить до Чернігівського району Чернігівської області. Люди на цій території селилися давно: поблизу Седнева знайдено поселення та кургани епохи бронзи, раннього залізного віку (ІІ — І тис. до н. е.), давньоруський курганний могильник (ІХ — ХІ ст.). Селище вперше згадується як укріплене давньоруське місто Сновськ (Х — ХІ ст.). У ХІІ ст. фортеця значно розбудовується, відповідно нова прилегла територія укріплюється валами та ровами, а близько замку виникає "Княже місто". 1239 р. селище було знищене монголо-татарами. Близько сер. XIV ст. Сновськ потрапив під владу Великого князівства Литовського.

Вже з ХVІ ст. селище йменується теперішньою назвою - Седнів. Існує легенда про те звідки походить назва селища: ...нібито кримські татари у своєму загарбницькому поході не змогли завоювати місто-фортецю та й обізвали оборонців Сновська "сиднями" (це в перекладі з татарської мови означає "злі, хоробрі" - звідси й Седнів). З 1618 р. селище потрапило до рук Речі Посполитої, а за деякий час стало центром волості Чернігівського воєводства. Магдебурзьким правом Седнів користувався з 1638 р. На той час значно було розвинуте ремесло (кравецтво, кушнірство, шевство, гончарство, ковальство...).

Місцеве населення брало активну участь у подіях національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. У Седневі був сотенний уряд у роки Гетьманщини. У 1690 р. на кошти чернігівського полковника Якова Лизогуба та за сприяння священика Стефана Григоровича тут було збудовано церкву Різдва Богородиці. Також того року було споруджено кам'яницю Лизогуба та розпочато облаштування садиби і закладено парк, в якому згодом було влаштовано фонтани (один з фонтанів мав назву "Гетьман"). Скарб польських монет на території селища було виявлено у 1713 р. На кінець XVIII ст. Седнів зробився значним центром торгівлі. У 1782 р. селище ввійшло до складу Городнянського повіту Чернігівського намісництва, з 1797 р. стало центром волості того ж повіту Малоросійської губернії, а з 1802 р. — Чернігівської губернії. У той же час також розвиваються промисловість та освіта: на поч. XIX ст. тут діють заводи (селітра, свічки), шкіряні майстерні, хлібозапасний магазин, церковні школи...

Протягом 1846 – 1847 р. тут, у садибі Лизогубів, жив Тарас Шевченко (написав картини "Коло Седнева", "В Седневі", "Чумаки серед могил", поему "Осика"...). Сюди навідувалися: російський художник Л. Жемчужников; письменник О. Афанасьєв-Чужбинський; тут записав народну пісню "Дочка питає, де її доля" український письменник Б. Грінченко; працював український художник О. Сластіон; перебував тут і поет Л. Глібов (написав вірш "Журба", альтанку у парку Лизогубів у стилі класицизму називають "Альтанкою Глібова"). Шкіряний завод Мацків діє у селищі з 1881 р. На межі XIX ст. та XX ст. тут працюють цегельні, млини, вітряки, земські, початкове та міністерське училища, бібліотека-читальня, трудова школа...

Не оминули селище події першої світової війни. Влада у Седневі переходить з рук у руки. Сильно постраждало селище під час голодомору 1932 – 1933 р. З вересня 1941 р. по вересень 1943 р. у роки другої світової війни селище перебувало у "лапах" окупаційних німецьких військ. У повоєнні роки життя у Седневі помалу прийшло у звичне русло. Цікаво, що на території селища проводилися зйомки художніх фільмів "Скільки літ, скільки зим!" (1964 р.), "Вій" (1966 р.) та "Григорій Сковорода". Нині Седнів входить до списку історичних населених місць незалежної України.

Туризм, пам'ятки

Седнів туристичний — залишки валів стародавнього городища, садиба чернігівського полковника Якова Лизогуба (ймовірно збудована 1690 р.), церква Благовіщення (кін. XVII ст.), дерев'яна церква святого Юрія (Георгія) XVII ст., та кам'яниця Лизогубів 1690 р. Є у Седневі і велетенський дуб із залізними скобами (на табличці біля дерева написано: "Багатовіковий дуб"). У парку садиби Лизогубів є пам'ятник Тарасу Шевченку (1904 р., скульптор М. Гаврилко, це один з перших пам'ятників Кобзарю в Україні).

Свої двері туристам гостинно відчинять заклади готельного та ресторанного господарства селища (Кінний Двір...).

На увагу туристів у Чернігівському районі також заслуговують дерев'яна церква святого Архістратига Михаїла (1901 — 1903 р.) у селі Брусилів, дерев'яна церква Різдва Богородиці (1788 р.) у селі Количівка, дерев'яна Троїцька церква 1646 р. з елементами бароко та фрагментами старого іконостасу у селі Новий Білоус. А неподалік, вже у Менському районі, лежить село Бігач, де можна оглянути старовинну Троїцьку церкву 1787 року. Отож, цікавої Вам мандрівки!

Natalka