С.м.т. Вороновиця: карта вулиць, фото, опис

Селище Вороновиця розташоване на відстані 20км. від обласного центру, на автомагістралі Вінниця-Умань. Це поселення вперше згадується у писемних джерелах кінця XІV ст. Його назва походить від прізвища польських власників цих земель – Вороновицьких.

Остання представниця цього роду – Олена Вороновицька вийшла заміж за Михайла Ласко. Пізніше селище успадкував один із його синів – Михайло Ласко-молодший, який, як відомо, наприкінці ХVІ ст. був вінницьким міським суддею і скарбником. Його справу продовжив син Богдан, який також обіймав посаду вінницького міського судді, а пізніше – воєводи брацлавського. Богдан Ласко передав свої володіння у спадок доньці Теофілі, яка вийшла заміж за Мартіна Радзимінського. У свою чергу власницею Вороновиці стала їхня дочка Ганна, яка вийшла заміж за Михайла Грохольського, військового брацлавського суддю.

У 1748 р. Вороновиця отримала статус містечка і стає власністю польського магната Михайла Грохольського. У другій половині XVІІІ ст. цей маєток перейшов до молодшого сина Михайла Грохольського – Франца-Ксаверія, за наказом якого у 80-тих роках XVІІІ ст. тут було збудовано розкішний палац Грохольських. Пізніше спадкоємцем селища і маєтку став Ян Непомука, який мав трьох синів: Адольфа, Людгарда і Владислава, що брали участь у польському повстанні, внаслідок чого у 1865 р. їхній маєток було конфісковано за наказом уряду царської Росії і продано. Через кілька років на торгах його викупив Микола Можайський, після трагічної загибелі якого палац став власністю його брата Олександра. Олександр Можайський, який проживав тут з 1869 по 1876 рр., став відомим через власні дослідження в області повітроплавання. Саме тут його не полишали думки про створення літального апарату, його мрія втілилася у життя у 80-тих роках XІX ст., дослідник проводив у цій місцевості експериментальні польоти, які не завжди закінчувалися вдало. Нині на другому поверсі колись розкішного палацу Грохольських-Можайських розміщено музей авіації та космонавтики України ім. О. Можайського.

Відомо, що наприкінці XІX ст. у Вороновиці нараховувалося понад дві тисячі мешканців. На той час тут функціонували костел, православна церква, єврейський молитовний будинок, поліцейський відділок, поштово-телеграфний пункт, аптека і чотири млини, крім того, у містечку проживало багато ремісників, а неподалік було засновано цукровий завод. У роки Другої світової війни під час окупації у містечку знаходився німецький аналітико-розвідувальний відділ генштабу сухопутних військ.

Селище Вороновиця здавна було відоме своїми народними талантами. Тут діяло літературно-художнє об'єднання, до якого входили місцеві письменники, художники, вишивальниці та різьбярі, серед них – поетеса Н. Зборовська, художник І. Каниболоцький, майстер різьби по дереву М. Пилявець, вишивальниця Г. Мостицька та інші. У повоєнні роки Вороновиця перетворилася на впорядковане селище з цегляними будинками, широкими вулицями і тротуарами. У другій половині XX ст. тут було збудовано 700 житлових будинків, двоповерховий універмаг і прокладено водопровід. Окрасою селища є дерев'яна Михайлівська церква (1751-1752 рр.), збудована у стилі подільської школи народної архітектури, яка височіє на пагорбі на березі однієї з приток річки Воронки.

Селище Вороновиця Вінницької області відоме своєю давньою історією, пам'ятками архітектури, музеєм авіації та космонавтики України, тут проживало багато талановитих людей, які зробили великий внесок у культурний розвиток рідного краю. Неподалік розташовані відомі своїми розкішними палацами Тульчин та Немирів, їх теж можна включити до маршруту.

Systemschyk