Домініканський монастир та костел Успіння Богородиці (с.м.т. Летичів, Хмельницька обл.): карта, фото, опис

Домініканський монастир та костел Успіння Богородиці у селищі Летичів Хмельницької області створювався упродовж багатьох років з XVІІ ст. Обитель знаходилася на території місцевого замку і утворювала з ним єдиний комплекс (до наших днів від оборонних споруд збереглися лише вежа і фрагмент муру).

Старовинне містечко Летичів розташоване на Поділлі при впадінні ріки Вовк до ріки Буг. Поселення було сплюндроване монголо-татарами під час нападу хана Батия у 1240 р., згодом було відновлене стараннями литовсько-руських князів Коріатовичів. Однак і надалі, упродовж століть воно страждало від нападів турків і татар, оскільки знаходилося на сумнозвісному Чорному шляху.

Відомо, що на початку XVІІ ст. згідно з розпорядженням католицького єпископа Павла Волуцького і за сприяння польського шляхтича Яна Потоцького на території тогочасного Летичівського замку збудували новий монастир з мурованими будівлями на місці старого дерев'яного. Його домінантою вважається костел Успіння Пресвятої Богородиці, який був споруджений у 1637-1638 рр. у бароковому стилі та оточений з двох сторін невеликими вежами. Згідно з писемними джерелами, вже тоді у храмі був встановлений орган. У сакральній споруді знаходилося багато цінних речей. Неподалік був розташований цвинтар, оточений муром з дерев'яною фігурою Ісуса Христа при вході.

У своєму архітектурному вирішенні костел Успіння Пресвятої Богородиці – прямокутний у плані, з п'ятигранним подовженим презбітерієм, нефом та низькими капличками, які сполучаються з центральним приміщенням за допомогою арок. Його головний фасад увінчаний фронтоном. У 1720 р. була зведена дзвіниця костелу, а ще через чотири роки завершили будівництво келій монастиря.

Упродовж своєї історії монастир сильно постраждав від воєн і пограбувань, однак відомо, що у першій чверті XVІІІ ст. обитель повернули під владу Речі Посполитої. У 1830-1831 рр. після поразки польського повстання монастир був зачинений царським урядом Росії, проте костел продовжував функціонувати до 1933 р., після чого його зачинили за розпорядженням радянської влади. Лише у 1989 р. храм передали місцевій римо-католицькій громаді. З 1994 р. у келіях знову оселилися ченці.

Монастир славиться копією ікони Летичівської Пресвятої Богородиці. Відомо, що на початку XVІІ ст. домініканські монахи привезли з Ватикану ікону Пресвятої Богородиці, яку їм подарував Папа Римський Климент VІІІ. Під час національно-визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького досвідчені домініканці встигли перевезти ікону до Львова. Лише у 1722 р. після того, коли монастирські сакральні споруди були відбудовані, ікону повернули до монастиря. Відомо, що багато людей за посередництвом Летичівської Пресвятої Богородиці випрошували у Бога численні ласки. Згодом було призначено спеціальну комісію, яка займалася дослідженням чудес, що сталися завдяки цій іконі і зробила висновок, що ікона є насправді чудотворною. У 1778 р. Папа Римський Пій VІ здійснив коронацію образу Летичівської Богородиці, відтоді її почали величати королевою Поділля та Волині. З приходом радянської влади у 1920 р. ікону вивезли до Польщі, тож нині у монастирі зберігається одна з найкращих її копій.

Як вже було сказано, у 1933 р. костел зачинили, а його приміщення перетворили на стайню для колгоспних коней. Після закінчення Другої світової війни у храмі облаштували склад будівельних матеріалів, палива, міндобрива і зерна, а у приміщеннях обителі – цех для виготовлення надгробних пам'ятників, кравецьку фабрику, профтехучилище, телемайстерню і корчму. У зв'язку з цим будівля костелу сильно постраждала, не збереглася навіть її кам'яна підлога, яку розібрали комуністичні керівники і порозвозили по своїх дачах. У 1985 р. у храмі та монастирі виникла пожежа, яка не стихала кілька днів, можливо тому віруючі змогли без усяких перешкод повернути собі спалений храм.

У червні 1989 р. костел Успіння Діви Марії (Санктуарій Летичівської Богородиці) урочисто повернули парафіянам, а у 1992 р. – римо-католицькій дієцезії також було повернуто і інші будівлі монастиря. У 1996 р. Папа Римський Іван Павло ІІ проголосив 6 липня днем святкування Летичівської Богородиці, а ще через рік храм наново освятили, відтоді розпочався процес його духовного відродження і відбудови. У 2006 р. відбулося урочисте святкування з нагоди 400-ліття Санктуарію Летичівської Богородиці, під час якого освятили пам'ятник Папі Римському Іванові Павлу ІІ.

Санктуарій вдало розміщений близько головної дороги у напрямку Львів – Одеса, тому тут щоразу все більше і більше зупиняється паломників та подорожуючих. До складу монастирського комплексу входять костел і інші будівлі монастиря, у яких функціонують Реколекційний дім і Дім паломника. Тут переважно проводяться традиційні заходи – День дитини, Фестиваль колядок, Паломництво родин і концерти органної музики.

Домініканський чоловічий монастир у Летичеві нині продовжує свою місіонерську діяльність, а його споруди належать до пам'яток архітектури національного значення. Перебуваючи у містечку, неодмінно огляньте також інші храми, зокрема Михайлівську та Успенську церкви.

Andrij