Тринітарський монастир та костел Пресвятої Трійці (м.Кам'янець-Подільський, Хмельницька обл.): карта, фото, опис

Тринітарський монастир та костел у місті Кам'янці-Подільському Хмельницької області був збудований упродовж 1750-1765 рр. у бароковому стилі монахами-тринітаріями і знаходиться у південно-західній частині Старого міста, безпосередньо біля його "воріт" - Замкового моста навпроти Старої Фортеції. У Кам'янці-Подільському ченці-тринітарії з'явилися на початку XVІІІ ст. Згідно з історичними даними, орден у Європі було засновано ще наприкінці XІІ ст. з метою викупу бранців з мусульманської неволі та названий на честь Пресвятої Трійці, його девізом був вислів: "Слава – Трійці, полоненим – свобода". У 1750 р. у місті було розпочато будівництво монастирського комплексу тринітаріїв з каменю, до складу якого входили костел, а також – господарські та житлові приміщення монастиря, освячення храму відбулося у 1780 р. Найближчими сусідами комплексу є такі споруди, як будинок Консисторії, Вірменський шпиталь (у південній частині старого міста розміщений вірменський квартал), Казематна башта та цілий ряд інших укріплень.

Костел зведений у стилі бароко, однонефний, з видовженим нефом по лінії північ-південь, перекритий напівциркульними склепіннями. Головному фасадові стрункості надають пілястри, фасад увінчаний фронтоном, декорований скульптурами і вазами. У минулому храмові фасади були пофарбовані темно-червоним кольором, на якому виділявся білий декор, оскільки червоний і білий вважалися кольорами, що притаманні чернечому отців-тринітаріїв. Внутрішні інтер'єри храму було виконано у стилі пізнього бароко. У храмі встановили сім вівтарів, причому головний присвячувався Пресвятій Трійці, саме тут зберігалася велика статуя Ісуса Христа. Крім основного, ще було шість бічних вівтарів, місця їхнього знаходження збереглися і до сьогодні. Зі сходу були розташовані три вівтарі з іконами святих Марії, Михайла, Агнеси та Антонія Падуанського, а із заходу – також три вівтарі з іконами святих Миколая, Еразма, Фелікса Валуа, Яна з Мати, Катерини та Яна Непомуцена.

З приходом Російської імперії на землі Поділля наприкінці XVІІІ ст. вже у 1842 р. монастир тринітаріїв було скасовано, його будівлі спочатку пристосували під потреби палати державного майна. Пізніше, наприкінці XІX ст. тут розмістилося повітове поліцейське управління, архів губернського управління та міська пожежна команда. За часів радянської влади, зокрема, після закінчення Другої світової війни храмові приміщення обладнали під обласний державний архів Хмельницької області. Лише у 1977 р. тогочасна влада врешті оцінила цінність культурної пам'ятки, у зв'язку з чим тут розпочалася масштабна реконструкція. Відновлювальні роботи у монастирі було закінчено у 1984 р. Лише у 90-тих роках XX ст. костел звільнили від архівних справ, місцева громада самотужки спромоглася вивезти звідси сотні тисяч документів. Будівля храмового комплексу огороджена мурованою стіною з воротами. Ворота прикрашені статуями засновників тринітарського ордену. До них провадять сходи, огороджені парапетом, на якому встановлена статуя Пресвятої Богородиці. Однак, до сьогодні настінні розписи храмового інтер'єру не збереглися, а його стіни побілили у жовтий колір, що не було характерним для чернечого ордену тринітаріїв.

З проголошенням незалежності України, у 1992 р. костел переосвятили на греко-католицьку церкву на честь св. Йосафата, від квітня того ж року тут регулярно відбуваються Богослужіння. У 1999 р. у храмі було здійснено реставрацію, відремонтовано та пофарбовано його фасади, встановлено металевий дах і нову дерев'яну браму. Львівський інститут "Укрзахідпроектреставрація" розробив документацію на проведення реставраційних робіт комплексу. Відтоді значно змінився інтер'єр храму, його стіни побілені, тут проглядається багате барокове ліплення, ікони прикрашені вишитими рушниками. У ніші головного вівтаря нині знаходиться статуя Пресвятої Богородиці. До деталей пишного барокового ліплення відносяться: монограма Діви Марії, хрест, напис латиною "Аве Марія" та "хустина Вероніки", де видніється відбиток обличчя Ісуса Христа. У південній частині храму знаходиться скромний дерев'яний іконостас, який був виготовлений згідно з вимогами УГКЦ. У 2005 р. було вимощено підлогу кам'яною плиткою. Кам'яні фігури засновників чернечого ордену (Фелікса Валуа і Яна з Мати) замінили на копії, що були виготовлені із бетону. Однак, під час пристосування костелу під церкву св. Йосафата було забілено пам'ятну таблицю кінця XVІІІ ст., на якій зазначалася первинна дата освячення костелу, причому ця таблиця перебувала у доброму стані і її напис прочитувався повністю.

Біля входу у храм стоїть невелика дзвіниця стінового типу. А от від монастирських келій донині дійшли лише фундаменти, котрі можна оглянути з південно-західної сторони від костелу.

Нині церква свщмч. Йосафата (колишній костел Пресвятої Трійці монастиря тринітаріїв) у Кам'янці-Подільськомує діючим храмом, відноситься до єпархії УГКЦ, входить до складу національного історико-архітектурного заповідника "Кам'янець", вважається перлиною барокового зодчества середини XVІІІ ст. і належить до пам'яток архітектури національного значення. Монастирі ордену тринітаріїв були, порівнянно з іншими монашими чинами, нечисленними на наших теренах. Найвідомішими серед збережених донині є, поряд з описуваним, монстирі у Браїлові, Луцьку та Івано-Франківську.

Andrij