Селище Олика у Волинської області знаходиться на перетині доріг з міст Дубно, Рівного і Луцька, утворивши своєрідний вузол на шляху з Азії у країни Західної Європи, що у минулому сприяло торговельним відносинам і зростанню його оборонного значення.
Селище існує ще з княжих часів і вперше згадується у Іпатіївському літописі за 1149 р. Існує багато версій стосовно походження оригінальної назви поселення, але усі вони не мають достовірного підтвердження. Найбільш ймовірною видається версія, за якою ця назва пов'язана з ликом, з якого місцеві мешканці виплітали личаки (взуття, плетене з кори дерев), саме сюди звідусіль звозили цей товар. Існує також думка, що назва походить від тюркського слова, що перекладається на українську мову, як "яр".
З 1199 р. містечко увійшло до складу Галицько-Волинського князівства, а в середині XІV ст. стає частиною Великого князівства Литовського. Вже у XV ст. Олика переходить у власність могутнього литовсько-польського магнатського роду Радзивилів, який володів величезними маєтками, численними містами і замками на території сучасної Польщі і Литви. Першим господарем селища вважається Ян Радзивил (Бородатий), який передав містечко у спадок своєму синові Миколаю Радзивилу (Чорному). У свою чергу Миколай Радзивил (Чорний) вирішив започаткувати тут своє спадкове князівство і збудував Олицький замок, одну з перших в Україні бастіонних фортець, яку протягом кількох століть не змогли здолати турки і татари, ані навіть козаки. В епоху Середньовіччя Олика була оточена ровами, земляними валами і не надто високими дерев'яними стінами.
У 1564 р. після завершення будівництва Олицького замку містечко, перебуваючи на перетині торговельних шляхів, розпочинає бурхливо розвиватися. У ті часи це був вагомий культурний, ремісничий і торговельний центр на Волині. Наприкінці травня 1564 р. Олика отримує привілей Магдебурзького права і герб міста у вигляді двох сплетених ріжків. Згідно з умовами Люблінської унії, вже у 1569 р. Олика увійшла до складу Королівства Польського, тоді тут нараховувалося вже більше 300 житлових будинків, а також – ратуша і площа Ринок, де кожного тижня відбувалися торги. У ті часи місто славилося на всю околицю своєю рибою, яку виловлювали з численних навколишніх ставків. З метою захисту Олики від набігів татар було посилено міські укріплення, причому одна з двох брам міста (Луцька брама) збереглася і до сьогодні. У XVІІ ст. це місто почало активно розбудовуватися.
З 1638 р. тут функціонував філіал академії, яка знаходилася у Замості, у зв'язку з цим місто відзначалося значним культурним розвитком і високим освітнім рівнем. У 40-их роках XVІІ ст. тогочасний власник Олики – Альбрехт Станіслав Радзивил здійснив реконструкцію Олицького замку, перетворивши його на величний Олицький палац, внутрішнє подвір'я якого було оточене чотирма корпусами, які поєднувалися за допомогою прибудов і переходів, у народі за ним закріпилася назва "Волинський Версаль", оскільки тоді він міг посперечатися своєю красою та архітектурними формами з резиденціями європейських монархів. Олицький замок витримав облогу у часи національно-визвольної війни під проводом гетьмана Богдана Хмельницького, хоча саме місто двічі потерпало від нападів козаків у 1648 і 1651 рр. На початку XІX ст. Олика двічі постраждала від великих пожеж, а під час війни з Наполеоном у 1812 р. місцевий палац перетворили на військовий шпиталь. Після того, коли у 1795 р. Волинь увійшла до складу Російської імперії, у місті розпочалися суцільні трагедії: різноманітні пожежі, занепад замку, руйнування будинку колегіуму та семінарії, а врешті-решт знищення у полум'ї вогню міської ратуші з величезним архівом. На початку минулого століття у Олиці проживало до 5 тисяч осіб. У період Першої світової війни безпосередньо біля містечка проходила лінія фронту, а під час Другої світової війни тут знищили приблизно 5 700 євреїв. Дослідники історії краю вважають, що Волинь неможливо до кінця пізнати без відвідин Олики, над якою витає дух старовини, війн, боїв і героїчних походів.
Це містечко славиться своїми старовинними пам'ятками архітектури, до яких відноситься Олицький замок (Замок князя Радзивила), що був споруджений у вигляді великого бастіонного квадрата у 1564 р., серед сакральних споруд відзначаються старовинний костел св. ап. Петра і Павла (1460 р.) у стилі ренесансу, витончений бароковий костел Святої Трійці (1635-1640 рр.), а також – дерев'яна церква Святої Трійці (1886 р.). Крім того, сюди від траси Луцьк-Рівне прокладена бетонна дорога-алея князя Радзивила (1936 р.), мощена не каменем, а плиткою, яка прекрасно збереглася і діє донині, належить до цікавих пам'яток інженерної думки.
Селище Олика Ківерцівського району вважається одним з найдавніших на Волині, а також одним з найбагатших на різноманітні пам'ятки історії та культури. Тут знаходяться і старовинні архітектурні споруди, як оборонного, так і сакрального зодчества, і порослі полином кургани, а історія цього містечка княжої доби оповита таїною давніх переказів і легенд. Неподалік лежать ще два вкрай цікаві населені пункти - Клевань та Пересопниця, відвідини цих місць зручно поєднати в одній мандрівці.
Andrij
.
