Місто Копичинці: карта вулиць, опис

Історія

Місто Копичинці Гусятинського району Тернопільської області, що красиво розмістило свою територію біля берегів Нічлави, лежить на семи горбах, майже як Вічне місто Рим. Археологічні розвідки свідчать: люди тут жили давно (знайдено поселення трипільської культури та слов'янське городище); колись давно місто складалося з таких самостійних поселень, як Капиці (Кабівці), Гора-Мораки, Кардашівка, Голодіївка, Кутець. Версій щодо походження назви міста є кілька: від слова "Капища"; від слів "копа" і "чинити"; свою теперішню назву місто набуло у 1615 р., коли його власниками стали Копичинські - згідно з польською версію... У XIV ст. занотована перша згадка про Копичинці.

Містечко часто потерпало від стустошливих нападів орд татар та турків, через що у 1443 р. було збудовано фортецю, а заодно і мурований храм. Магдебурзьким правом мешканці міста користувалися з 1564 р. У передмісті Копичинців 1595 року велися запеклі бої між козаками під проводом Северина Наливайка та польськими військами на чолі з Калиновським (на місці битви були насипані дві високих могили - "могилки Наливайка", - які пережили австрійську та польську влади, але не радянську)... У межиріччі Стрілки і Крутилова 1600 р. було збудовано "Червоний замок" або "Замчисько" (височенний земляний вал по периметру фортеці та штучні рови зміцнювали оборону замку).

Не оминула містечко і національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького (а 12 травня 1651 р. під Копичинцями відбулася битва між з'єднаним військом козаків і кримського хана та військами Мартина Калиновського). У 1672 р. місто перейшло під владу Туреччини, але вже 1688 р. знову повернулося під владу Польщі (це сталося як результат миру, укладеного в Каловичах між Польщею та Туреччиною). Згодом власниками Копичинець стали графи Баворовські, котрі і збудували палац на основі оборонної стіни огорожі та башти замку (на жаль, 1917 р. російські солдати знищили палац). Деякий час Копичинці переходили з рук у руки: з 1772 р. перебували під владою Австрії, з 1809 р. — під владою Росії, з 1815 р. — знову під владою Австрії. 1890 р. було прокладено залізничну лінію, що з'єднала Копичинці з Тернополем. Місто дещо збагатилось у виробничій сфері наприкінці XIX ст. — на поч. XX ст.: було збудовано завод з виробництва олії, дві пивоварні, млин та цегельню.

Не оминули місто руйнівні та жахливі події світових війн (з липня 1941 р. по березень 1944 р. тривала німецько-фашистська окупація міста, під час якої було вбито тисячі мешканців міста та зруйновано сотні громадських будівель і житлових будинків). Копичинці з січня 1940 р. стали районним центром. З 1944 р. Копичинці входили до складу Української РСР. Цікаво, що до Чортківського району місто було приєднано у 1962 р., а через три роки місто приєднано до новоутвореного Гусятинського району. А з 1991 р. Копичинці є у складі незалежної України та впевнено розвивається у всіх сферах життя.

Туризм, пам'ятки

На жаль, місто вже "без замків", однак Копичинці туристичні - це кілька свідків давнини — дерев'яна церква Воздвиження Чесного Хреста разом з дзвіницею (1630 р.), костел Успіння Пресвятої Богородиці (1802 р. — 1805 р., плебанія під червоною черепицею, ампірний внутрішній декор), греко-католицький храм святого Миколая разом з дзвіницею (або ж церква "на Горі", 1900 р., архітектор В. Нагірний), будівля Українського народного дому (1910 р., архітектор Баб'як, майстер К. Геваніцький, зараз тут міська бібліотека), будівля школи (1910 р.), синагога (кінець XVIII ст. – XIX ст.), будинок Повітового суду (поч. XX ст.), будівля залізничної станції (вокзал, 1890 р.). Можна прогулятися міським парком та парком над ставом (закладений у XVIII ст.). Є у місті кілька пам'ятників: Тарасу Шевченку (1946 р.), полеглим у німецько-радянській війні жителям міста (1965 р., скульптор С. Гончарик), на честь скасування панщини (відновлено 1990 р.), діячам ОУН та воякам УПА (1993 р.). Є у Копичинцях ізюминки на кшталт пам'ятника на честь заснування Братства тверезості (1901 р.) чи меморіальної дошки уродженцю Копичинець, оперному співаку Климові Чічці-Андрієнку, ім'я якого носить музична школа. Також тут діє аматорський народний театр імені Богдана Лепкого (театр протягом довгого часу очолював режисер Орест Савка). У місцевому Центрі культури і дозвілля створено Музей театрального мистецтва (серед його експонатів є розповідь про уродженку міста, актрису, яка знімалась у кооперативних фільмах на Галичині у 1936 р. – 1939 р., Марійку Сафіян).

Уваги вартують і житлові будинки міста, більшість з яких (переважно у центрі та на головних вулицях) зведені ще у часи віденської сецесії, з усіма її витребеньками у формі башточок, цікавої форми дахів та затишних ганочків. Гостинно свої двері туристам відчинять ресторани та кафе міста (Театральний, Фуршет, Фуршет+, Колиба). Завітавши у гості до давнього міста Копичинці, Ви не пожалкуєте!

Natalka