С.м.т. Срібне: карта вулиць, опис

Історія

Селище міського типу Срібне, що розкинулось на берегах річок Лисогори і Срібнянки, — центр однойменного району Чернігівської області. Перша писемна згадка про селище, яко городок Серебряний, відноситься до 1174 р. та пише, як князь Ігор Святославович наздогнав під Срібним половців, розбив їх і відняв награбоване. У роки Київської Русі селище входило до складу князівства Переяславського. З II пол. XII ст. по XVI ст. про селище немає жодної писемної згадки. Складається враження, що воно було знищене татарськими ордами у 1240 р.

У 1592 р. згадується "Серебряне городище", близько нього на початку XVII ст. було закладено фортецю. Згодом, у 1640 р., Ярема Вишневецький засновує тут церковне братство, при якому відкриває школу та лікарню. Місцеве населення брало активну участь у козацьких повстаннях 1630-тих років та у визвольній війні українського народу під проводом Б. Хмельницького. В основному жителі займалися хліборобством, однак розвивалося і ремесло (ткацтво, кравецтво, ковальство, шаповальство та різництво), чому сприяло вигідне географічне місцеположення Срібного (у центрі торговельних шляхів). З 1752 р. власницею селища стала сестра Розумовського — Агафія, а з 1780 р. - Буднянcькі. Наприкінці XVIII ст. у Срібному діяли церкви, завод Буднянського по виготовленню цегли, водяні млини, різноманітні цехи (кравецький, шаповальський, шевський, кушнірський, ткацький та ковальський) та фабрика з виробництва сукна (організована 1789 р. Буднянським).

У 1782 р. Срібне стало волосним центром Глинського повіту, що входив до намісництва Чернігівського, а з 1802 р. — волосним центром Прилуцького повіту, що входив до Полтавської губернії. Місцеве населення вирощувало тютюн, зокрема сорт "срібнянка", який експортували до Москви, Петербурга, Варшави, Риги, Данії. Поміщик Трифоновський викупив Срібне у 1842 р. та збудував тут цукровий і миловарний заводи, розбив парк, звів триповерховий палац. Приблизно у 1880 роках селищем заволодів граф Мусін-Пушкін, котрий перебудував цукровий завод на ґуральню. Наприкінці XIX ст. у Срібному діяли: однокласна міністерська та парафіяльна школи, лікарня, аптека, заїжджий двір, шинки, крамниці, кузня, вітряки, олійниці, ґуральня; а також проводилися базари та ярмарки. Не оминули селище руйнівні події Першої Світової війни. Далі влада переходила з рук у руки. Протягом 1923 р. — 1930 p. селище було центром району. І знову біда — жахливі події Другої Світової війни. У післявоєнні роки знову запрацювали промислові, культурно-освітянські та медичні заклади. Нині Срібне — одне із історичних населених місць України.

Туризм, пам'ятки

Срібне туристичне — Графський парк (пам'ятка садово-паркового мистецтва, закладений у I пол. XIX ст., в ландшафтному стилі, у маєтку Мусін-Пушкіних, тут ростуть вікові ялини, явори та інша декоративна рослинність); Срібнянський заказник (гідрологічний заказник, 1979 р., це болотяний масив у заплаві річки Лисогори); Данчичева гора (або Данчикова гора, пам'ятка природи, 1964 р., це цікаве геологічне гористе утворення над заплавою Лисогори, у 1950-тих роках на горі створено лісопарк); дві Хрестовоздвиженські церкви (обидві цегляні та збудовані в пострадянський час, одна відноситься до КП, інша - до МП) та дерев'яна Миколаївська церква (1857 р., нині це будинок культури).

На увагу туристів у Срібнянському районі заслуговує Сокиринський архітектурно-парковий комплекс (палацово-парковий комплекс створений на початку XIX ст.) у с. Сокиринці.

Natalka