С.м.т. Лужани: карта вулиць, опис

Історія

Селище міського типу Лужани, що розкинулось на берегах Совиці біля її впадіння у Прут, відноситься до Кіцманського району Чернівецької області. Люди на цій території селилися давно, про що свідчать знахідки знарядь кам'яного віку. Ця територія була надійним укріпленням для південно-західної частини Київської Русі (Х ст. — ХІІ ст.), потім належала Галицькому (згодом Галицько-Волинському) князівству аж до середини ХІV ст. Досить часто вторгалися на ці землі і монголо-татари (ХІІІ ст.). Протягом 1340 р. — 1350 р. територія перебувала під владою Угорщини. У 1360-тих роках Буковина увійшла до складу незалежного князівства Молдови (аж до 1774 р.).

Щодо дати заснування Лужан вчені ведуть суперечки і зараз. Проте офіційною датою заснування селища вважається 7 жовтня 1453 р., коли є перша писемна згадка про поселення: цього дня Федір Вітольд став власником Лужан, купивши їх за 400 турецьких золотих (запис у господарській грамоті). Напевно назва походить від слова "лукани" (селище розташоване на підземному великому водоймищі). Протягом 1453 р. – 1455 р. на кошти власника селища Федора Вітольда було збудовано Вознесенську церкву. Мешканці Лужан брали активну участь у подіях національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького (сер. XVII ст.), у русі опришків та гайдамаків.

Не оминули селище і руйнівні події світових війн. У повоєнні роки відродились промисловість, освіта та культура. Мешканці Лужан здебільшого займаються землеробством та тваринництвом, а також підприємницькою діяльністю. Зараз у селищі діють експериментальний та консервний заводи, пошта, медичний заклад, навчальні заклади, бібліотека, банківські установи, міліція. Нині Лужани входять до списку історичних населених місць України.

Туризм, пам'ятки

Лужани туристичні – Вознесенська церква (1453 р. – 1455 р., найстаріша на Буковині, тут збереглися фрагменти фресок XV ст.), Лужанський дендропарк (ХІХ ст., пам'ятка садово-паркового мистецтва), скромний палац (колишній панський маєток, поч. ХІХ ст., знаходиться на території дендропарку, нині тут музична школа), Спаська церква (XVII ст.), дерев'яний костел Святого Яна з Дуклі (1847 р., неоготичний стиль), скульптура Яна з Дуклі (поруч з костелом), адміністративна будівля цукрового заводу (1895 р.).

Свої двері туристам гостинно відчинять усі готелі (Магія...), ресторани та кафе (Мішутка...) міста, де можна відпочити після насиченого дня, а також скуштувати місцевих і традиційних страв.

Заслуговують на увагу туристів і сам райцентр та села Кіцманського району: м. Кіцмань (Свято-Миколаївська церква 1876 р.; костел Матері Божої Королеви 1826 р.; будинки австрійської забудови кін. ХІХ ст. – поч. ХХ ст.; музей Володимира Івасюка; Кіцманський районний історичний музей), с. Берегомет (дерев'яна Миколаївська церква 1786 р. із дзвіницею), с. Валява (дерев'яна Успенська церква 1778 р. із дзвіницею), с. Глиниця (Успенська церква 1786 р.), с. Дубівці (дерев'яна Успенська церква кін. XVII ст. із дзвіницею), с. Іванківці (дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці 1794 р.), с. Нижні Станівці (дерев'яна Миколаївська церква 1794 р. із дзвіницею), с. Оршівці (дерев'яна Успенська церква 1850 р. із дзвіницею), с. Ошихліби (дерев'яна Костянтинівська церква 1779 р. із дзвіницею), с. Шипинці (церква Різдва 1812 р.). Отож, не гайте часу та вирушайте у нову захопливу подорож!

Natalka