С.м.т. Заболотів: карта вулиць, опис

Історія

Селище міського типу Заболотів Снятинського району Івано-Франківської області мальовничо розкинулося на березі Прута. До 1455 р. відноситься перша писемна згадка про селище, коли воно стало власністю Софії (дружини Клеопи із Млодович). Шляхтичі Здоровецькі стали власниками цих територій з 1579 р. Вигідне стратегічне положення селища (на шляху з Північної Буковини до Галичини) сприяло розвитку тут ремесел і торгівлі (тоді вони торгували великою рогатою худобою). Зазнавало селище і набігів татар (1621 р.).

Власниками Заболотова були і магнати Потоцькі (з поч. XVII ст. до 1630 р.), і шляхтичі Казановські, і шляхтичі Бакутські. Мешканці селища брали активну участь у національно-визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Наприкінці XVIII ст. (згідно відповідного поділу Польщі) Заболотів у складі Заліщицького округу опинився під владою Австрії. З 1811 р. селище належить до Коломийського округу Львівського намісництва. Перша початкова школа в селищі почала працювати з 1847 р. Підведення сюди залізниці (1866 р.) сприяло економічному розвитку селища, як перевалочного пункту в торгівлі з гірськими районами Покуття. На тютюновому заводі, відкритому 1872 р., перероблялася, як місцева, так і імпортна (з Куби, Пуерто-Ріко, Бразилії) сировина.

Під час першої світової війни на територіях Заболотова точилися запеклі бої між російськими та австро-угорськими військами. Протягом 1919 р. – 1939 р. селище знову опинилося під владою Польщі. Розвивається освіта: 1935 р. було відкрито семирічну школу з польською мовою навчання. Не оминули місто події другої світової війни: масові розстріли, винищення, терор, каторжні роботи, німецько-фашистська окупація. У повоєнні роки життя у місті відроджується (стають до ладу підприємства, відроджується економічна та освітянська сфери, діє кінотеатр). Протягом 1940 р. — 1962 р. Заболотів, як селище міського типу, стає центром Заболотівського району Станіславської області, а згодом - входить до Снятинського району. Нині Заболотів входить до списку історичних населених місць України.

Туризм, пам'ятки

Заболотів туристичний – дерев'яна церква Вознесіння Господнього (1865 р.) разом з дзвіницею; неоготичний костел Пресвятої Трійці 1902 р., що є візитною карткою селища (коротко історія: 1605 р. на цьому місці було збудовано первісний дерев'яний костел, знищений татарами у 1618 р. – 1621 p.; Бакутський у 1669 р. заповів своє майно парафії – було споруджено новий дерев'яний храм, освячений 1833 р.); старенька дерев'яна Успенська церква (1854 р.) у передмісті Заболотова (с.Хлібичин); греко-католицький храм Архистратига Михаїла (збудований на поч. 1990-тих років на фундаменті, закладеному ще в довоєнний період); старе польське кладовище та єврейський цвинтар (кіркут, XV ст. – XIX ст.); музей визвольних змагань Покутського краю (експозиції побуту та етнографії, визвольної боротьби українського народу...); краєзнавчий музей; обеліск на місці розстрілу польською поліцією першотравневої демонстрації 1924 р., погруддя письменнику Івану Франку (1954 р.); пам'ятник Тарасу Шевченку (2005 р., пам'ятник входить у реєстр ста найкращих пам'ятників поетові в світі, скульптор – М. Мірошниченко); пам'ятник шляхтянці Софії – засновниці селища (2008 р.); погруддя Манесу Шперберу; дуб Яноти (віком близько 600 років).

Увага: на стареньких антикварних поштівках видно, що ще на поч. ХХ ст. у Заболотові стояв замок (у руїнах, правда, як і більшість наших твердинь за Австрії, але був). На превеликий жаль, зараз немає жодної згадки про цей замок.

У краю Черемоша та Прута у мальовничому селищі Заболотів гостинно свої двері для туристів відчинить готельно-відпочинковий комплекс "Зорепад". Тут Ви матимете змогу і гарно відпочити, і посмакувати вишуканими стравами.

Наступного дня можна відвідати сусіднє з Заболотовим село Хлібичин (дерев'яна Успенська церква 1854 р. з дзвіницею 1826 р. – 1855 р.). Більш допитливим туристам варто відвідати місто Снятин (тут знаходиться одна з найвищих українських ратуш, кам'яниці зламу ХІХ ст. та ХХ ст., костели, церкви та меланхолійно-готичний старий цвинтар), а по дорозі заскочити на хвильку у село Устя (дерев'яна Михайлівська церква з дзвіницею 1853 р.). Цікавої Вам подорожі!

Natalka