Церква Вознесіння Господнього у селищі Ясіня Закарпатської області була зведена у 1824 р. у стилі гуцульської школи народної архітектури. Cелище Ясіня знаходиться у закарпатській, західній частині Гуцульщини, над річкою Чорною Тисою, біля підніжжя гірських масивів Чорногори і Свидівця.
У своєму архітектурному вирішенні ця дерев'яна церква – тридільна, п'ятизрубна, одноверха, хрестоподібна у плані. Центральний зруб увінчується шатровою восьмигранною банею з декоративною маківкою. До квадратного центрального зрубу з чотирьох сторін прилягають більш вузькі бокові зруби, які завершуються дахами з фронтонами та увінчані невеликими банями. Вівтар, бабинець і бічні приділи є прямокутними та завершуються двосхилими дахами. Навколо всіх зрубів церква по периметру оперезана широким опасанням. Її інтер'єр вирізняється своєю урочистістю, тут збереглося кілька старовинних ікон, які характерні гармонією колористики і чисто народним типажем. До наших часів тут зберігся іконостас, який походить від часу будівництва храму. Загалом, сакральна споруда вирізняється особливою пластикою та вишуканими пропорціями. Вона захоплює відвідувачів досконалим співвідношенням бічних та центральних частин, гладко тесаними колодами зрубів, ґонтовими покрівлями та маленькими ліхтариками над ними. У її архітектурних формах спостерігається поєднання спокою, величі та краси.
Історія створення Струківської церкви була пов'язана з історією заснування самого села Ясіня. Місцеві мешканці вважають місцезнаходження цього храму святим. За народними переказами, кілька століть тому додому з отарою овець повертався гуцул Іван Струк, однак через сприятливу теплу погоду восени він дещо затримався у дорозі, тож, коли кинувся до перевалу, було вже запізно, несподівано вдарили морози. Пастух зрозумів, що він вже не зможе повернути овець додому, тоді він повернувся назад, у долину і залишив отару у ясеновій хащі. Згідно з легендою, коли Іван повернувся сюди навесні, то угледів усіх овець живими та ще й з приплодом, що можна було пояснити лише чудом. Вдячний вівчар спорудив на цьому місці каплицю і оселився сам. Пізніше тут збудували церкву Святого Вознесіння, яку в народі ще називають Струківською за прізвищем легендарного вівчаря.
У 30-ті роки XX ст. ця церква стала своєрідним символом Закарпаття, яке входило до складу Першої Чехословацької республіки упродовж 1919-1938 рр. Храм видніється на тогочасних листівках та фотоальбомах, пізніше він потрапив на поштову марку Карпатської України. Відомо, що у радянській часи, у 1971 р. у церкві здійснили реставраційні роботи.
Неподалік, у північному напрямку від храму знаходиться струнка дерев'яна дзвіниця, збудована з ялинових брусів у 1813 р., її об'єм вирішений у вигляді двох ярусів, а дах і стіни вкриті ґонтом. Місцеві мешканці стверджують, що цю дзвіницю сюди перенесли у 1895 р. від знищеної пожежею церкви, яка була розташована у північній частині селища. На відміну від храмової композиції архітектурне вирішення дзвіниці створює відчуття безперервного руху вгору. Її верхній одвірок прикрашений композицією з хреста та солярних знаків. Архітектурні та художні особливості дзвіниці створюють один із найдосконаліших взірців закарпатської народної архітектури. Таким чином утворився гармонійний архітектурний ансамбль, який вважається одним з найбільш яскравих витворів гуцульського народного зодчества.
Греко-католицька громада, яка відродилася у Ясіні у жовтні 1995 р., проводить тут богослужіння почергово з православними християнами. Саме тоді з дерева до західного зрубу прибудували ще одне приміщення. У лютому 2006 р. ґонтове покриття дахів було замінено на нове.
Мальовничим є і саме місце розташування храму. Він розташований на південь від центру селища, на вершині доволі високого стрімкого пагорба, котрий височіє над широкою долиною річки Чорна Тиса. Сюди можна потрапити за 10 хвилин пішки від залізничної станції, достатньо вийти на головну дорогу, перетнути її і між хатами знайти вуличку, яка приведе до кладки через річку. Зійшовши з кладки, повертаємо наліво і через кількасот метрів приходимо до церкви. Звідси відкривається гарна панорама на селище і пагорби на іншому боці долини долини, а глянувши на північ – на горизонті побачимо хребет Хом'як-Синяк-Малий Ґорґан. Дорого ж, яка веде до церкви, іде далі у гори, заходить у ліс і через кілька кілометрів, траверсуючи схили вершини Менчул, виводить на Драгобрат і далі на Свидовецький хребет. По долині і навколишніх схилах розкидані поодинокі, не щільної забудови селянські садиби, городи та пасовища. По периметру невелику церковну територію оточують високі дерева.
Струківська церква у Ясіні на Рахівщині є діючим храмом, входить до складу єпархії УГКЦ, вважається однією з найдосконаліших дерев'яних церков на Гуцульщині, унікальним зразком сакрального дерев'яного зодчества, належить до пам'яток архітектури національного значення і відноситься до одного з восьми дерев'яних храмів України, що внесені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Зауважте, що на півночі селища є ще одна гарна дерев'яна церква св. Петра і Павла, тут є ще кілька мурованих храмів, старовинні кладовища та пам'ятка природи - Труфанецький водоспад. Все це можна побачити на нашому сайті, лише кілька разів клацнувши мишкою.
Andrij
