Церква св. Миколая у селі Сапогів Тернопільської області була зведена у 1777 р. у стилі подільської та галицької школи народної архітектури і розташована у затишній місцині в оточенні дерев, на високому пагорбі, до якого ведуть бетонні сходи. Село Сапогів знаходиться у центральній частині району, південніше Вовківців, вперше згадується у писемних документах 1428 р. Вважається, що його назва походить від шевців, які тут проживали і шили взуття (тобто, сапоги) для потреб галицьких князів.
Дерев'яна церква св. Миколая – тридільна, триверха, на половині висоти оперезана піддашшям, споруджена у класичному стилі подільського дерев'яного зодчества. Усі зруби у своєму плані наближені до квадрата, об'єми мають однакову висоту, кожен з них перекритий зімкнутим склепінням. Вівтар орієнтований на схід, головний вхід на обійстя також розташований зі східної сторони. Для цієї будівлі характерне ґонтове покриття, що назагал є на жаль рідкісним на Тернопільщині. Гонт вкриває стіни над опасанням, а також усю верхню частину храму включно з куполами. Нижня ж частина стін під опасанням обшита тонкими дерев'яними планками під кутом 45 градусів. Назагал, конструкція церкви поєднує два стилі будування – подільський і галицький. Подібними є, наприклад церкви у Жовкві та Комарному на Львівщині.
Куполи храму невисокі, грушеподібної форми, увінчані стрункими ліхтарями і хрестами на маківках. Усі три куполи, як і барабани під ними - восьмикутної форми, ліхтарі і маківки на даний час обшиті металом. Бічні стіни над опасанням містять доволі великі вікна. Храм досі зберіг старовинні металеві хрести. Споруда зараз опирається на бетонний фундамент. На стінах містяться різьблені дерев'яні хрести, а також можна побачити збережену ще з радянських часів чавунну охоронну табличку з датою спорудження церкви – 1777р. Церковна територія середнього розміру, обсаджена високими деревами і обнесена кам'яним муром, який містить дві брами на протилежних сторонах. Поруч можна оглянути також старовинний кам'яний хрест.
З далекого 1784 р. церковне духовенство почало тут вести метричні книги (реєстраційні акти громадянського стану парафіян). Через 100 років, у 80-тих роках XІX ст. до вівтаря прибудували кам'яну захристію, а до бабинця – довгий присінок. У 70-тих роках минулого століття храм повністю відреставрували – замінили ґонтове покриття і розібрали стару захристію. У 1989 р. тут проводилися відновлювально-реставраційні роботи, саме в цей час церкву віддали у розпорядження православної громади.
Церковне подвір'я оперезане невисокою мурованою огорожею, звідси відкривається панорама села і його околиць, адже храм розташований доволі високо на пагорбі. У південно-східній стороні двору знаходиться каркасна дерев'яна дзвіниця з трьома дзвонами, покрита ґонтом, яка була збудована у наші дні без жодних проектів за зразком типової подільської дерев'яної дзвіниці. Вона на диво гармонійно вписалась у архітектурний комплекс, зовсім не видаючи свого сучасного походження. Перший ярус дзвіниці характерний надзвичайно широким дахом, що нагадує піраміду, над ним знаходиться невелика галерея, а завершена споруда куполом, аналогічним по формі до куполів храму. Всередині є кілька невеликих дзвонів.
Церква св. Миколая у Сапогові Борщівського району є діючим храмом, повноправно входить у п'ятірку найкрасивіших дерев'яних сакральних споруд Тернопільщини і належить до пам'яток архітектури національного значення. Хоча храм і не знаходиться при центральних автодорогах, відстань до нього зовсім невеличка, то ж його відвідини добре поєднуються, наприклад, з Кришталевою печерою, костелом у Турильчому чи Єпископським замком у Чорнокозинцях.
Andrij
