Церква св. Івана Богослова у селі Іване-Пусте Тернопільської області була зведена у 1763 р. з масивних дерев'яних брусів, з рисами подільської та галицької шкіл народної архітектури. За деякими даними, у 1775 р. храм був перевезений сюди із сусіднього села Гермаківка. Село Іване-Пусте знаходиться на півдні Борщівського району, на відстані 23км від райцентру і відоме ще з ХVІ ст. Село є одним із найбільших у районі, із безліччю лабіринтоподібних вулиць та населенням майже 2 тис. чоловік, однак великої кількості туристичних атракцій тут немає. Основною пам'яткою, звісно ж є храм, про який ідеться зараз, варто оглянути старий цвинтар, залізничний вокзал (кінцева станція гілки залізниці, котра бере свій початок у Тернополі) та великий сучасний мурований храм у доволі цікавому модерному стилі.
Дерев'яна церква св. Івана Богослова – тридільна, триверха, усі її зруби є квадратними у плані і однакові за висотою, перекриті зімкнутими рубаними склепіннями. Храм містить невеликі вікна у другому ярусі, фундамент його на сьогодні – забетонований. З боку притвору він також шальований дошками, при тому станом на 2016 рік пофарбованими у різний колір. Церква стоїть у центрі села, як туди потрапити на словах пояснити направду важко. Якщо коротко – з головної вулиці Тараса Шевченка потрібно повернути у одну із вуличок направо, на південь, яка приведе вас просто до церкви. Якщо детальніше: скористайтесь мапою на нашому сайті, там церква позначена ну дуже точно :) Із двох сторін храм оточений великими деревами і це власне – з півдня і заходу, тому фотографувати його краще у першій половині дня.
Наприкінці XІX ст. у цій сакральній споруді прибудували ризницю до вівтаря. У 1958р. більшу частину храму оббили бляхою і лише його нижня частина досі дає можливість оглянути відкритий зруб, та й то – не повсюди. У 1980 р. у інтер'єрі було здійснено настінний розпис. До наших днів зберігся вхід у південній стіні бабинця, що характерно для сакрального будівництва на Західному Поділлі. Історія не зберегла відомості, коли до бабинця із західної сторони добудували великий присінок, біля стіни якого видніється старий кам'яний хрест. Особливістю у архітектурному вирішенні церкви є те, що усі її маківки завершуються дуже високими шпилями з хрестами, а також – наявність гармонійних пропорцій. Куполи восьмигранні на чотиригранних основах (наскільки це можна розгледіти під нашаруваннями бляхи...).
У північно-східній стороні від храму знаходиться дерев'яна двох'ярусна дзвіниця, верхній ярус якої є значно меншим за об'ємом, а нижній – накритий опасанням. Сучасну дерев'яну дзвіницю на початку 90-тих років XX ст. збудувала греко-католицька громада на місці попередньої (XVІІІ ст.), яка була знищена вогнем у 70-тих роках минулого століття. Дзвіниця цікавої форми, на бетонному фундаменті, ніби приплюснута зверху, так що вона навіть нагадує дерев'яні храми Волині. Особливо низьким є другий ярус. Споруда вертикально шальована дошками і пофарбована у різні, однак не яскраві кольори. Ще однією характерною ознакою є відсутність галереї, другий ярус містить лише невеликі віконця. Увінчує дзвіницю особливий пірамідальний купол, із заломом та стесаними бічними сторонами. Назагал, як на сучасну споруду, вона доволі непогано вписалась у комплекс храму.
Церква св. Івана Богослова у Іване-Пустому на Борщівщині є діючою, відноситься до яскравих зразків подільської школи народного дерев'яного зодчества і належить до пам'яток архітектури національного значення. Храм потребує професійної реставрації для приведення його до автентичного вигляду. Він використовується громадою УГКЦ, однак зараз головним є новий храм. Село стоїть на автодорозі обласного значення, тож вам не знадобиться багато часу, щоб доїхати до церкви. Більше того, у Іване-Пустому знаходиться розвилка доріг, власне звідси на схід веде найкоротший шлях у долину Збруча, до мальовничих, багатих старовиною сіл Чорнокозинці та Збручанське, а на захід – у положені над Дністром села Пилипче та Устя.
Andrij
