Садиба Куколь-Яснопольських (с.Куянівка, Сумська обл.): карта, фото, опис

Садиба Куколь-Яснопольських у селі Куянівка на Сумщині була збудована у 40-их роках XVІІІ ст. у стилі зрілого класицизму (який був на той час дуже популярним) і знаходиться на рівнинній місцевості на околиці села. Село Куянівка лежить неподалік від районного центру Білопілля, через котрий пролягає автотраса на північ, на Глухів.

У своєму архітектурному вирішенні головна споруда – цегляний двоповерховий будинок, видовжений та прямокутний у плані, конфігурація якого ускладнена ризалітами та декором фасадів. На осі головного фасаду виступає чотирьохколонна напівротонда, що орієнтується на церкву св. Івана Воїна, яка знаходиться неподалік. Фасад будинку декорований ризалітами. Бокові кріплення завершуються трикутними фронтонами із напіввікнами. У минулому палац був просторий, з величезною кількістю великих кімнат, паркетними підлогами, розписами на стелях, зимовим садом, розкішними меблями, срібним посудом, картинами і статуями. Навколо він був оточений чудовим парком, в якому знаходився склеп родини Куколь-Яснопольських, який на сьогодні знищений. Зі сторони саду будинок мав менш цікавий вигляд: ззовні і всередині стіни були потиньковані і побілені.

До складу маєтку нині входять: будинок Куколь-Яснопольських (1812 р.), церква св. Івана Воїна (1750 р.) і парк (кінець XVІІІ ст.). Храм св. Івана Воїна – рідкісний тип центричного храму, який був сюди занесений із Західної Європи та Середземномор'я. Cпоруда відзначається великою естетичною довершеністю і вважається однією з найкращих пам'яток зрілого класицизму в Україні. Церква збереглася до нашого часу, переживши світові війни та радянський період. А от головний будинок перебуває нині у стані розрухи. Парку теж знаходиться у занедбаному стані, тут можна натрапити на закинуті столики і карусель.

З садибою пов'язана історія цукрового заводу, що був тут збудований у 1842 р. поміщиком Іваном Куколь-Яснопольським, основна робоча сила – селяни-кріпаки, які збудували завод та викопали два ставки на річці Куянівці для потреб виробництва. Перший завод був порівняно невеликим, пізніше у 1869 р. власницею заводу і садиби стала вдова Івана Куколь-Яснопольського – Елеонора. Проте, керувати таким маєтком їй було важко, тож його власниця здала землі в оренду німецькому підданому А. Бартельсу. Однак, у 1887 р. на заводі виникла пожежа, в результаті чого він повністю згорів. Згодом власником маєтку став інженер Олександр Пряшников, який одружився з донькою Елеонори Куколь-Яснопольської – Єлизаветою. Після цього він відновив завод, збудувавши нові приміщення, і він знову розпочав роботу у 1901 р. Ще наприкінці XІX ст. поміщик Куколь-Яснопольський на першому поверсі у канцелярії виділив кімнату під школу, де одночасно навчалися учні перших, других та третіх класів. Пізніше, у 1910 р. школу перенесли у будинок, який знаходився неподалік від заводу (а у 1922 р. – у сам колишній маєток поміщика). Таким чином Пряшникові були власниками маєтку аж до 1918 р., поки тут встановилася радянська влада, представники якої на території садиби організували радгосп. Станом на 2014 р. палац перебував у закиненому, аварійному стані, кошти для ремонту не передбачені. Якщо не прийняти відповідні заходи, то через кілька років від будинку нічого не залишиться.

Маєток родини Куколь-Яснопольських у Куянівці відзначається своїми монументальними формами і, не зважаючи на "прекрасний" стан, належить до числа пам'яток архітектури національного значення. Цей маєток є одним з найпримітніших на півночі Сумщини, поряд із садибою княгині Львової та маєтком ґенерала Драгомирова.

Andrij