Будинок "Замок Річарда Лев'яче Серце" (м.Київ): карта, фото, опис

Однією з найвідоміших архітектурних пам'яток Андріївського узвозу є будинок, який в народі іменують "Замком Річарда Левине серце". Споруда знаходиться у середній частині вулиці, дещо нижче від видатних історико-культурних пам'яток: фундаментів Десятинної церкви, Андріївської церкви на Національного музею Історії України. Будинок цей оповитий легендами та таємницями, а деякі кияни вважають його проклятим. То ж не дивно, що ось уже 25 років цей витвір мистецтва залишається порожнім.

У той час, коли у Києві широко розгорталось будівництво, Андріївський узвіз був не дуже сприятливим для цього місцем. На гористу територію не бажали йти гості міста, їхати візники.

Спершу, ділянка зі старою хатою-мазанкою і невеличким флігелем під №15, належала відомому іконописцю Антону Маленку. Та 1 червня 1902 року будівельний підрядник Дмитро Орлов перекупив її. Він планував збудувати тут висотну будівлю для здачі її в оренду. Автор проекту будівлі досі невідомий. Офіційно ним являється сам будівельник. Та схожий проект було опубліковано у петербурзькому журналі "Строитель" у 1901 році як проект житлового будинку міністерства внутрішніх справ, який мали спорудити на Аптекарському острові в Санкт-Петербурзі. Проект так і не затвердили. А архітектор Роберт Марфельд надав йому ознак, притаманних середньовічним замкам Європи, та пристосував його до крутих рельєфів узвозу. Орлов не мав дозволів на будівництво, оскільки не міг бути автором проекту через непрофільну освіту. Та не зважаючи на це, в 1904 році зведено будинок у стилі англійської неоготики. Фасад його прикрашений елементами фортечно-замкових споруд – шпилями, різноманітними баштами, зубчастими завершеннями стін.

За ним міцно закріпилась погана слава. Ще під час будівництва, Дмитро Орлов погано повівся з будівельниками, не розрахувався за зроблену роботу. Тож одразу після закінчення зведення замку, 24 березня 1904 року, в ньому спалахнула пожежа. Від споруди залишились тільки чорні стіни. Реконструкція тривала до 1905 року, а бажаючих проживати у містичному будинку було безліч. На цьому поневіряння не закінчились, мешканці скаржились на дивні шуми у стінах, щойно за вікном здіймається вітер і почали втікати звідтіля. Орлов зазнав збитків. Такі чутки привабили творчу еліту столиці, і квартири заселили художники, скульптори, артисти. Містика закінчилась за допомогою відомого історика, професора Київської духовної академії Степана Голобєва. Саме він здогадався перевірити пічні труби і виявив вмуровані у стіни горщики та пляшки, що "завивали" від час вітру.

Власника будинку було вбито 1 серпня 1911 року. Його вдова залишилась одна з п'ятьма дітьми і змушена була продати замок. Наступні власники мінялись дуже швидко: купець Анатолій Серебренников, Марія Франк, князь Павло Урусов. Будинок і надалі не приносив доходів. Зрештою 1920 року його націоналізувала влада і перетворила на комунальні квартири аж на шістдесят довгих років.

Назву свою "Замок Річарда Левине серце" отримав від київського письменника Віктора Некрасова. Він назвав його так у 1967 році, на честь одного з мешканців будинку, що тримав невеличку крамницю з дріб'язками, яку дуже полюбляли відвідувати літератори та художники. Річард славився своєю багатою фантазією, жартами та розповідями і мешкав у цьому будинку майже 60 років. Письменник познайомився з ним випадково і почав називати Річардом Лев'яче серце, а пізніше розповсюдив це прізвисько і на весь будинок.

Новий період для будинку розпочався 1983 року, коли мешканців розселили і розпочали капітальний ремонт. Тут планувалось відкрити відомчий готель. Справа зупинилася в 1990 році. У 2009 році влада мала намір перетворити будинок на "майновий комплекс". Тепер тут триває реконструкція замку під готель. Дещо нижче на цій же вулиці знаходяться будинки-музеї видатних митців Михайла Булгакова та Івана Кавалерідзе, а також Київський театр На Подолі.

Beata