Будинок з химерами (м.Київ): карта, фото, опис

Однією з візитних карток столиці є незвичайний будинок на вул. Банківській 10, який в народі іменують Будинок з Химерами. На початку вулиці знаходяться ще дві видатні пам'ятки архітектури: будинок Лібермана та будинок Національного Банку України.

Будинок було збудовано у 1901 році архітектором Владиславом Городецьким у стилі модерн. Місцина на якій зведено дім, незважаючи на своє вигідне розташування (між вулицею Банковою з одного боку та вулицею Івана Франка з іншого), довго пустувала. У 1900 році її було виставлено на аукціон, та бажаючих купити ділянку під будівництво з різким урвищем на ній було небагато. Владислав Городецький придбав землю площею 1550 м² в кредит за 15640 карбованців. І вже за два роки звів на ній прибутковий будинок для себе. Обходячи складні умови ґрунту, у землю було вбито 50 бетонних паль на глибину 5 м. Зверху на палі було покладено бетонні "подушки". Матеріалом, з якого Городецький вирішив побудувати маєток, він обрав бетон. З метою реклами власник одного з перших цементних заводів постачав цемент на будівництво безкоштовно. Земельну площу архітектор використав раціонально, так з вулиці Банкової дім має три поверхи, а з вулиці Івана Франка – шість. Сам будинок має форму куба з дахом, прихованим за парапетом. Це є перша у Києві споруда, виконана у такий спосіб.

Всього у будинку було сім електрифікованих квартир. Господар жив на першому поверсі, у квартирі під номером 3. Всі інші квартири здавались в оренду за 3500 карбованців на рік. Архітектор спроектував маєток таким чином, що помешкання розташовувались дуже функціонально, були окремі кімнати для мешканців та кухарки, лакея, гувернантки, окремі сходи для прислуги, льодові кімнати і винні погреби, великі зали з камінами. Власник був переконаний що його орендарі мають обов'язково кожного ранку вживати свіже молоко, тому у будинку на першому поверсі було обладнано корівник. Все було обдумано до найменших дрібниць, так, розташування кімнат було таким, що перші сонячні промені потрапляли у кімнату гувернанток та покоївок, що прокидались і готували все необхідне до сніданку, ближче до полудня сонце світило у вікно робочого кабінету Городецького, а ввечері заглядало у вітальню. Для мешканців було створено найбільш комфортні умови проживання. Тут орендував кімнату Всеволод Голубович — прем'єр-міністр Української Народної Республіки та інші відомі діячі.

Будинок з химерами отримав у народі таку назву за численні скульптурні зображення на фасаді будівлі. Це тварини, морські жителі, плазуни. Архітектор був вправним мисливцем і давно мріяв відвідати сафарі у Африці, тому обрав для оздоблення саме таку тематику. Скульптурні елементи виконані з бетону відомим міланським скульптором Еліо Саля. У стіни маєтку вмуровані голови слонів, крокодила, носорогів та антилоп. На парапеті даху сидять велетенські жаби, височіють хвости дельфінів та оголені жіночі постаті з тризубами у руках, по колонах спускаються ящірки, а з водостоку визирає удав. На перехожих широко розправляють свої крила орли, стіни обвиті великими лататтями та квітами.

Не менш красивий будинок і всередині. Городецький прикрасив його за всіма канонами, які диктував модерн - художніми розписами, сходами з білого мармуру, інкрустацією, дерев'яними різьбленнями. Інтер'єр щедро оздоблено розписами затонулих кораблів, глибин морського дна. Еліо Саля у центрі гвинтових сходів розмістив колону із зображенням дельфіна обвитого листям. На стінах – луки та стріли, мисливські трофеї господаря. На стелі - ліпнина у вигляді велетенського спрута, щупальця якого спускаються до стін, сплетені з безлічі зірок, квітів та рослин.

Кімнати, у яких мешкала родина Городецького, були відреставровані за фотознімками. Оздобою кімнати-вітальні є ліпнина квітів ірисів виконана у рожевих, білих та зелених кольорах. На стінах також мисливська атрибутика, оленячі роги. У кухні ліпнина зображує усілякі фрукти та овочі, часник, буряк, артишоки.

Балясини сходів гарно збереглись, і виконані у формі левових лап з пазурами, вздовж стін – мисливські трофеї. Неабияку увагу привертають світильники дивовижного будинку, усі вони діючі. Між поверхами світильник у вигляді велетенського сома, торшери у формі сплетінь квітів лотосу та риб з піднятими догори хвостами, плафони щедро прикрашені гірляндами водоростей, квітами, гронами винограду та ананасами. Пілястри на страусових ніжках. У кімнатах безліч цікавих картин, панно, виконаних братом скульптора Юдженіо Саля. Збереглись до наших днів і каміни відомої німецької фірми Мейсон, а також металеві художні решітки, віконні грати.

Захоплений своїм тріумфом, архітектор придбав сусідню ділянку з таким же крутим схилом, та втілити на ній свої задуми не встиг. Зараз на цій території розташовані сходи що ведуть до театру Івана Франка.

Любов архітектора Городецького до полювання була приголомшливою. Всього в будівництво маєтку він вклав близько 65 тисяч карбованців. Після того, як мрія побувати на сафарі в Африці збулась, Городецький повертається до Києва і через фінансові труднощі закладає диво-будинок. Та викупити його йому вже не вдається. Будинок переходить у власність Товариства бурякоцукрового рафінадного заводу "Благодатинське". 1917 року будинок перекупив Самуїл Німець. Пізніше маєток було націоналізовано і він використовувався як штаб для військово-трудової дружини. У 1930–ті роки тут проживав відставний адмірал. Після Великої Вітчизняної війни тут розмістили поліклініку №1. У цей час, будинок зазнав значних руйнацій, стіни пофарбували олійними фарбами, медичну техніку прикріпили до стін, почали нищитись кам'яні фігури.

У цей час, у стінах з'явились тріщини завширшки 40 см. Будинок тріснув по стику двох фундаментів і нахилився до резиденції президента на 33 см, і на 10 см до театру Франка. У 1998 році було розроблено проект реконструкції будинку з химерами. На реставрацію з бюджету виділено 30 млн. грн. замінено 560 м² даху, вирівняно каміни, відмито фарбу, відновлено паркет, оновлено скульптури на фасадах. Після закінчення ремонтних робіт будинок набув статусу малої резиденції президента України, що призначена для прийому іноземних делегацій. Тут тепер є зали для підписання угод, переговорів, зали для урочистих прийомів та кабінети для переговорів "тет-а-тет".

У будинку діє музейно-культурний центр "Шедеври мистецтва України". Тут зберігаються визначні пам'ятки декоративно-прикладного мистецтва. Окрасою музею є "Острозька Біблія" друку Івана Федорова (1581 рік). Туристи та гості міста мають можливість споглядати на різноманітні раритети, зокрема бронзовий посуд 16 століття до н.е., скульптури та полотна відомих митців. А на іншому кінці Банкової вулиці варто оглянути особняк Аршавського та лютеранську кірху.

Beata