Хата-музей сім'ї Шевченків (реконструкція, с.Шевченкове, Черкаська обл.): карта, фото, опис

Хата-музей сім'ї Шевченків розташована у селі Шевченкове Звенигородського району Черкаської області, яке колись називалося Кирилівка (інша назва – Керелівка), знаходиться на території батьківської хати Тараса Григоровича Шевченка, де він жив з 1815-1829 р. У 1816 р. Яким Бойко викупив у кирилівського селянина для свого зятя Григорія Шевченка стару хату, у якій і виріс Тарас Шевченко.

Хата Шевченків стояла на краю села. Стара й убога, під солом'яною стріхою з чорним димарем, була вона навколо побілена. Перед хатою красувався квітник старшої сестри Тараса – Катерини, а коло воріт росла стара розлога верба із засохлим верхів'ям, за якою знаходилась клуня. За клунею був розташований сад, через нього провадила стежка до левади, за якою у далині плив струмок, оточений вербами та калиною і повитий широколистими темно-зеленими лопухами. У цьому струмочку купався малий Шевченко, а у садку не раз засинав безтурботним сном. Коли його батьки працювали на панщині чи на своєму городі, малого Тараса доглядала сестра Катерина, яка була старшою від нього на вісім років. В 11 років майбутній геній залишився круглим сиротою, адже коли йому виповнилося 9 – померла мати Катерина (дівоче прізвище – Бойко, походила з прикарпатських українців бойків, які любили подорожувати усією територією України), а в 11 – він втратив батька Григорія.

Хата Шевченків, яка після смерті батька – Григорія перейшла у спадок до старшого брата Микити, зруйнувалася ще у XІX ст. У 1908 р. на місці цієї хати поставили перший пам'ятний знак – жорнове коло з написом: "Тут була хата Тараса Григоровича Шевченка". Місцевий лікар Нетесюк виявився ініціатором збереження пам'яті Кобзаря, тому на початку XX ст. зібрав сільську громаду і запропонував обнести огорожею Тарасове подвір'я, на якому згодом встановили погруддя і пам'ятник.

Перше погруддя поета встановили у 1917 р., яке через декілька років замінили на невеликий пам'ятник генія, зображеного одягненим у кожусі. У 1927 р. на постаменті було встановлене нове погруддя, яке виготовив з цементу і піску звенигородський скульптор Каленик Терещенко. Облаштування самого музею розпочалося у 1935 р., у цьому ж році почали споруджувати нове приміщення, яке відкрили у 1939 р. до 125-річниці від дня народження Кобзаря.

Численних відвідувачів цікавлять оригінальні речі: стіл, лава з Шевченкової хати, стародруки, мистецькі вироби місцевих умільців, меблі Енгельгардта, а також подарунки, які надійшли від родини Тараса Григоровича. Музей знаходиться на мальовничому пагорбі, з якого відкривається неймовірний краєвид. У музеї Т.Шевченка багато років працював його внучатий племінник, а справу продовжила донька цього племінника – В.Т.Шевченко, яка упродовж тридцятьох років очолювала музей.

Отже, меморіальний музей-хата Кобзаря у селі Шевченкове був відкритий у 1939 р. До музейного комплексу також належить копія хати дяка Богорського, у якого поет навчався грамоти, від оригіналу залишився лише сволок з викарбуваною датою. Музей розташований на подвір'ї, яке оточує чудовий сад. У 1989 р. було проведено реконструкцію та капітальний ремонт приміщення, встановлено бронзовий пам'ятник 13-річному Тарасові, який зображений у полотняній одежині, босоногим, з ясними очима, з чобітками за плечима, він збирається у світову подорож, наче щойно вийшов з рідної хати.

У 1992 р. музей отримав статус державного історико-культурного заповідника "Батьківщина Тараса Шевченка", а у січні 2006 р. Заповідник указом Президента України отримує звання національного. Тепер у с. Шевченкове на колишньому подвір'ї сім'ї Кобзаря розташовано літературно-меморіальний музей і адміністрацію національного заповідника "Батьківщина Тараса Шевченка", до якого належать села Шевченкове, Будище, Вільшана і Моринці.

На сьогоднішній день хата-музей видатного геніального поета, художника і пророка українського народу Тараса Шевченка вважається пам'яткою історії та архітектури України і охороняється державою.

Andrij