Зіньківський замок (руїни, с.Зіньків, Хмельницька обл.): карта, фото, опис

Зіньківський замок у однойменному селі на Хмельниччині було збудовано у середині XV ст. як оборонну споруду на лівому східному схилі долини річки Ушиця. Фортеця розташована на західній стороні дуже вузького мису, що обмежений з півночі та півдня глибокими ярами. Зі сторони річки замок захищала глибока долина, а з інших сторін – глибокий рів, через який до брам фортеці вели підйомні мости.

Мурована фортеця була збудована з великих блоків місцевого пісковику та вапняку і розташована на місці старого укріплення XІІІ – XІV ст. У своєму архітектурному вирішенні замок мав форму рівнобічного трикутника, кожна сторона якого становила по 85м. Відомо, що у фортеці було три шестигранні башти, на яких до середини XІX ст. виднілися герби власників. Поміж двома вежами височів величезний триповерховий будинок, його зовнішня стіна слугувала оборонним муром, товщина якого становила три з половиною метри.

З другої половини XV ст. господарем фортеці був польський шляхтич Анджей Одровонж. Саме тоді Зіньків отримав Магдебурзьке право, яке пізніше підтвердив польський король Сигізмунд Август. Таким чином упродовж XV-XVІ ст. замок відігравав велику роль в обороні Поділля від нападів татар, оскільки Зіньків знаходився на т.зв. Чорному шляху. Навіть тоді, коли у 1524 р. татари і турки під час навали спалили місто, все ж фортецю захопити їм не вдалося, оскільки вона була досить добре захищеною. Її обороноздатність в подальшому визначала економічний розвиток містечка, який підтримували місцеві євреї. У середині ХVІ ст. помер останній з Одровонжів – Станіслав, тож володіння переходять до його доньки Софії, що вийшла заміж за каштеляна Яна Тарновського, який у свою чергу розпочав процес модернізації замкових укріплень.

У 1672 р. Подільські землі опинилися під владою турецьких загарбників, у ті часи замок було частково зруйновано. Лише після того, коли турків остаточно вибили з Поділля, на початку XVІІІ ст. замок відновили тогочасні власники міста – шляхтичі Сенявські. У 1762 р. після смерті шляхтича Адама Миколая Сенявського ці землі стали власністю його доньки Софії, яка поєднала свою долю з воєводою Августом Чарторийським, таким чином замок став власністю князів Чарторийських. У 1768 р. фортеця перетворилася на опорний пункт польських повстанців проти політики короля – Барських конфедератів, яких пізніше переміг та вигнав звідти великий коронний гетьман Польщі Францішек Браницький.

Після поділів Польщі та приєднання Поділля до Російської імперії наприкінці XVІІІ ст. замок втратив своє стратегічне значення і розпочався період його занепаду. Саме тоді у 1774 р. як придане він дістався Марії-Анні Чарторийській. Проте вже у середині XІX ст. її нащадки продали фортецю в державну власність. Відтоді будівлю використовували для різних господарських та урядових потреб, зокрема, тут розмістився тогочасний поліцейський відділок, так, на першому поверсі знаходилася канцелярія і приміщення для поліцейських, а поверх вище винаймав пристав під помешкання для своєї родини. Пізніше у містечку поширювалися чутки, що фортеця розвалиться, а її залишки впадуть на костел та споруди внизу. У зв'язку з цим замок поволі почали розбирати, а вже у 1887 р. споруди розпродали місцевим мешканцям як будівельний матеріал. У 1896 р. була розібрана значна частина замкових руїн, тому що існувала загроза їхнього падіння.

Нині територія замку – нахилений у західному напрямку майданчик, тут видніються сліди зруйнованих і засипаних споруд, де збереглися залишки знищених оборонних будівель. Від укріплень фортеці залишилися тільки руїни південної вежі висотою в один поверх, дослідники вважають, що це – найдавніша частина замку, також тут можна натрапити на чотири підземні кімнати, які частково засипані землею. Вежа-донжон є присадкуватою у плані і наближається до квадрата, сторона якого становить близько 20м. У її західній та східній стіні знаходяться по три глибокі ніші. У стінах розміщені щілиноподібні бійниці. До вежі-донжона прилягають каземати, у своєму архітектурному вирішенні – це однотипні прямокутні приміщення. Через численні отвори на поверхні каземати є досить легкодоступними для новітніх досліджень.

Руїни замку у Зінькові є цінним об'єктом оборонної архітектури, який нагадує про історичні події минулого XV-XІX ст., що відбувалися на теренах цих земель і належить до пам'яток архітектури національного значення. Перебуваючи у Зінькові, необмінно огляньте також храми села - костел Пресв'ятої Трійці, розміщений поруч із замком, та Троїцьку церкву, що стоїть за 500м на південь.

Andrij