Покровська церква-фортеця (с.Сутківці, Хмельницька обл.): карта, фото, опис

Покровська церква-фортеця у селі Сутківці на Хмельниччині була зведена як оборонний храм у 1476 р. коштом тогочасного дворянина, власника цих земель Федора Сутківецького та поєднує особливості готичного та барокового стилю. Дата її побудови зазначалася на одному із церковних дзвонів, які зникли у роки радянської влади. Будівля знаходиться у самому центрі села, на невисокому пагорбі. (Доречі, неподалік від Сутківців у селі Шарівка знаходиться ще одна оборонна Покровська церква, а на південний схід, на віддалі 12 км лежить багатий пам'ятками Зіньків, тож відвідини цих пунктів зручно поєднати в одному маршруті.)

У своєму архітектурному вирішенні ця мурована церква – хрестоподібна у плані, з двома поверхами, товщина її стін становить 1,5м., тетраконхового типу (квадратний центральний зал із прилеглими, як пелюстки, чотирма напівциліндричними баштами), такі храми в епоху Середньовіччя були поширені у Грузії та Вірменії. Загалом, концепція споруди, конструкція її перекриттів та склепінь, а також окремі архітектурні деталі засвідчують особливості готичного стилю ексклюзивної пам'ятки архітектури. Перший поверх – це була власне церква, де відправлялися літургії, а на другому було облаштовано по периметру бійниці, стрільниці та маленькі наріжні вежі, тож він використовувався як бойовий. З XІX ст. тетраконхові храми почали будувати і на території Російської імперії, коли тут набув популярності псевдовізантійський стиль. Унікальністю церкви-фортеці є поєднання тетраконхового типу з оборонною функцією, а також – центральний стовп-колона, яка підпирає склепіння. По суті, за своєю планувальною схемою храм не має аналогів в Україні. Дослідники навіть висловлюють припущення, що у минулому фортифікаційна споруда виконувала роль донжону, хоча сам замок, який скоріш за все, був дерев'яним, так і не зберігся, однак сліди його валів можна відстежити ще і сьогодні. Видатний витвір українського зодчества поєднує особливості сакральної споруди та фортеці, для нього притаманна сувора аскетична зовнішність. У ХVІ ст. інтер'єр було розписано фресками на релігійну тематику. Дослідники вважають, що аналогом Покровської церкви-донжону є подібний донжон у Етампі (Франція).

Згідно з історичними даними, у храмі проводилися реконструкційні роботи у 1894, 1903 та 2008-2010 рр. Відомо, що під час невдалої перебудови наприкінці XІX ст. церква втратила особливості готичного та барокового стилю. Зокрема, у верхній частині під дахом розібрали готичний оборонний парапет і стовп другого ярусу. Таким чином під час перебування Поділля у складі Російської імперії намагалися перетворити оригінальну сакральну будівлю на типову російську церкву. На початку XX ст. тут добудували баню у російському стилі. При радянській владі, у 60-тих роках XX ст. унікальну церкву-фортецю намагалися виключити з переліку об'єктів, що підлягали охороні як державна культурна спадщина, проте завдяки титанічним зусиллям істориків цей план так і не був втілений у життя.

Вже на зорі незалежності України, у 90-тих роках минулого століття місцеві мешканці своїми власними зусиллями тут здійснили ремонт, однак знову невдало, оскільки під шаром цементу опинилися фрески ХVІ ст., крім того, стіни перестали "дихати" та просякли вологою. У 2006 р. храм визнали аварійним, як наслідок, українська влада врешті виділила чималі кошти на реконструкцію та реставрацію споруди. Під час проведення останніх робіт у 2008-2010 рр. під керівництвом українських реставраторів храм майже повністю відновили до його автентичного вигляду, крім того, бляху замінили на ґонтове покриття. У подальшому планується повне відтворення первинного вигляду церкви з відновленням старовинних фресок, що збереглися під штукатуркою.

При вході до храму ліворуч знаходиться вмурований у стіну надгробок Івана Сутківецького, який, очевидно був нащадком засновників храму і помер у 1593 р., цей надгробок прикрашено гербом "Корчак", який потрапив до Речі Посполитої з Угорщини. Під час ремонтних робіт було прибрано від завалів сміття та ґрунту храмовий підвал, де у крипті знайшли вічний спокій захисники храму-фортеці. У основі центральної колони церкви можна побачити вмурований у неї невеличкий надгробок Гаврила Булацена, про якого не збереглися історичні відомості. Під час розчистки підвалів було знайдено прохід до підземного ходу, що поєднував церкву Покрови із замком. Цікавим також вважається і бойовий ярус, оскільки тут відзначаються два типи бійниць: одні пристосовані для стрільби по віддалених цілях, а інші (так звані машикулі) – для того, щоб знищувати ворогів, які знаходилися вже під самими стінами. З амбразур можна було стріляти із луків. На відстані 100м від храму знаходиться Сутковецька фортеця (збереглася частково одна башта), якою також полюбляють милуватися туристи, із замкової гори відкривається захоплюючий краєвид на долину річки Ушиця.

Покровська церква-фортеця у Сутківцях нині є діючим храмом, вважається унікальним та єдиним взірцем тетраконхового типу українського оборонного сакрального зодчества, еталонним зразком храмового будівництва в Україні, яким найбільше цікавляться та відвідують численні українські та зарубіжні туристи, і належить до пам'яток архітектури національного значення. Територія України і Хмельниччини зокрема, як історична арена численних навал чужинців, багата на старовинні оборонні храми. Крім численних церков та костелів старовинного Кам'янця, згадаємо лише оборонні костели у Старокостянтинові та Жванці.

Andrij