Літературно-меморіальний будинок-музей М.Коцюбинського (м.Вінниця): карта, опис

Історія будинку і садиби Коцюбинського у Вінниці починається у 20-ті роки XIX ст. Тоді до Вінниці приїхав дід майбутнього письменника Максим Абаза, придбав шматок поля на Замості, побудувався і назвав свій хутір Абазівкою. Будівель в садибі було 7 (хата, хлів, клуня, стайня, комора, шопа й стодола). Музей розміщений неподалік старого центру, на лівому березі Південного Бугу. Неподалік - єзуїтський, домініканський, капуцинський монастирі, багато інших старовинних споруд, та цілий ряд музеїв. А на річці - знаменитий вінницький фонтан "Рошен".

У середині 40-х років Максим Абаза клуню перебудував на хату і там оселився з родиною, а в хаті розташувалася канцелярія, позаяк він обійняв посаду урядовця.

У 1863 р. дочка Абази Гликерія вийшла заміж за Михайла Матвійовича Коцюбинського.

Будинок, в якому оселилася Гликерія з чоловіком, зберігся донині, саме в ньому 17 вересня 1864 р. і народився Михайло Михайлович Коцюбинський.

Навкруги Абазівки в 80-х роках, як і за давніх часів, ставили ярмарки. Криниця на садибі Коцюбинських була центром ярмаркової площі. Сюди приходили послухати лірників.

Скрутні часи примушували Гликерію Максимівну розпродувати частинами свою садибу.

А 1897 р. родина Коцюбинських покидає Вінницю й від'їжджає до м. Чернігова (тут також діє будинок-музей Михайла Коцюбинського). Будинок же у Вінниці переходить від одних власників до інших. І коли у 1925 р. до Вінниці у справах приїхав рідний брат письменника Хома Михайлович Коцюбинський, він застав хату і садибу в занедбаному стані.

В архівних документах того часу читаємо: "За постановою Вінницького ОВК з 10.04.1926 р. вивласнено будиночок, де народився письменник, виселено звідти мешканців, проведено під доглядом X. Коцюбинського ремонт-реставрацію будиночка та його сучасника - шопи, упорядковано та вигороджено подвір'я і садок, а всю садибу взято під охорону".

Велику наукову роботу здійснив Кабінет виучування Поділля на чолі з відомим вченим В.Д. Отамановським.

Як дбайливий та енергійний господар, Хома Михайлович Коцюбинський дістає необхідні матеріали, відновлює садок. Його гордістю були квіти. У спогадах про батька Михайлина Хомівна Коцюбинська написала: "Сьогодні з висоти життєвого досвіду, з відстані років, я можу твердити: батько мій був геніальний садівничий, його душа була віддана квітам, землі і всьому, що на ній росте й квітне..."

Цього ж 1926 р. згідно з розпорядженням РНК Нарком-освіти ухвалив, що у 1929 р. необхідно збудувати у Вінниці пам'ятник М.М. Коцюбинському. І пройшло багато років, пройшли війни і гіркі лихоліття, аж поки 15 грудня 1989 р. древнє місто над Бугом побачило пам'ятник Великому Сонцелюбові.

...Йшов 1927 рік. Перед нами кадри кінохроніки і фото, зроблені у ті дні. Вони хвилюють. 8 листопада у Вінниці урочистий мітинг з нагоди відкриття Літературно-меморіального музею М.М. Коцюбинського - одного і перших в Україні. Усміхнені вінничани пильно дивляться у кінокамеру, діти з книгами в руках.

Х.М. Коцюбинський став першим директором музею. Він дбав, щоб оселя ця була осередком вивченням життя і творчості славного Подолянина. Перша експозиція містилася у трьох кімнатах. Тут були книги з автографами М. Коцюбинського, родинні фото, рукописи, крісло, придбане письменником у Радзівілові в 1890 р. на перший літературний гонорар. Серед живописних робіт - малюнки художника М. Жука з краєвидами Вінниці, близько 80 малюнків Олени Кульчицької - ілюстрації до повісті "Тіні забутих предків".

У ці ж роки з'являються перші публікації про музей. Це провідник "Музей М. Коцюбинського", автор якого Катерина Яківна Коцюбинська (дружина Хоми Михайловича), альбом "Будинок-музей М. Коцюбинського" з цікавими фотографіями оселі Коцюбинського до і після реставрації. Кабінет виучування Поділля публікує працю академіка Сергія Єфремова "Михайло Коцюбинський - український письменник".

Зі спогадів колишнього директора музею, письменника О. Левади ми дізнаємося, що музей у 1930-1940 рр. був центром мистецького життя Вінниці. Тут базувалося літературне об'єднання, до якого входили поети Валентин Речмедін, Микола Світайло, Кесар Андрійчук, Григорій Донець, прозаїки Олександр Московченко, Яків Солодченко, літературознавець Борис Фарбер та ін. До музею приходили поспілкуватися, тут організовувалися літературні збори, вечори, дискусії, вистави місцевого та гастролюючих театрів.

У різний час в музеї працювали цікаві творчі люди, які віддали йому частину свого серця, свою енергію, духовність, наснагу... Це син М. Коцюбинського Роман Михайлович, науковець В. Федун, автор кількох видань путівника по музею Г. Литвиненко, літературознавець і критик М. Потупейко.

Напевно, тільки у музеї є таке цінне поєднання наукової, просвітницької та культурно-масової роботи. З активною участю працівників музею на Вінниччині створено 16 літературних музеїв і музейних кімнат. Серед них відомі в Україні музеї С. Руданського, М. Трублаїні, Г. Танцюри, М. Стельмаха, "Літературна Немирівщина".

Традиційними стали літературо-мистецькі "суботи" Михайла Коцюбинського, які щорічно проводяться в День народження письменника. Тоді біля садиби лунають пісні і поезія, гостей пригощають яблуками із саду Коцюбинського. Так колись на літературних "суботах" у Чернігові пригощав своїх друзів наш славетний земляк.

З 1981 р. на Вінниччині за фундацією Товариства книголюбів впроваджено обласну літературну премію ім. М. Коцюбинського. З 1997 р. вона набула статусу всеукраїнської. Цього високого звання удостоєні письменники, літературознавці, вчені - А. Бортняк, В. Кобець, В. Борщевський, М. Стрельбицький, М. Каменюк, Н. Поклад, В. Сторожук, В. Рабенчук та ін.

Вінницькі художники, майстри народної творчості охоче презентують саме у музеї свої нові твори. Часто ці виставки - дебюти молодих митців, яким ми радо допомагаємо.

Спільно з педагогічним університетом ім. М. Коцюбинського, товариством "Просвіта", Спілкою народних майстрів та Спілкою письменників проводяться літературні вечори з нагоди ювілеїв класиків української літератури, презентації нових книг вінницьких письменників, відзначаються народні свята.

Велику цінність для дослідників спадку нашого земляка становлять фонди музею, які нараховують 9 тис. одиниць збереження. Тут є прижиттєві видання творів М. Коцюбинського, переклади їх на мови народів світу, спогади сучасників, архівні матеріали, предмети побуту та етнографії. Зібрано цікаву колекцію художніх полотен - ілюстрацій до творів М. Коцюбинського - українських майстрів пензля І. Їжакевича, В. Касіяна, І. Філонова, Т. Якутовича, М. Бурачека та ін.

Щороку музей відвідує близько 30 тис. осіб. Перебуваючи у Вінниці, не забудьте також відвідати знамениту садибу-музей Миколи Пирогова, та церкву-усипальницю легендарного лікаря, посвячену в ім'я св.Миколая. Безперечно вартими уваги є Вінницькі обласні художній та краєзнавчий музеї.

Федір Васильович Панчук, директор музею
Інформація взята з порталу who-is-who.ua

Olеnka