Церква св.Онуфрія (с.Рукомиш, Тернопільська обл.): карта, фото, опис

Церква св. Онуфрія у с. Рукомиш Бучацького району Тернопільської області була зведена на місці старої монастирської церкви тогочасним намісником Рукомиша Фадеєм Венгерським у 1768 р. як оборонний храм у стилі бароко. Згідно з історичними відомостями, він був освячений на честь св. Онуфрія деканом отцем Хадзинським.

Село Рукомиш знаходиться на правому березі річки Стрипа, на відстані 5км. від районного центру. Це поселення вперше згадується у писемних джерелах 1379 р. і на сьогодні вабить своїми мальовничими краєвидами. Завдяки тому, що тут зосереджений комплекс старовинних сакральних споруд скельного монастиря, печерного храму, скель-гротів, фігури Матері Божої і місцевої Онуфріївської церкви, Рукомиш іноді ще називають українським Люрдом.

Мурована церква св. Онуфрія – тридільна, характеризується вкрай лаконічними архітектурними формами, з товстими, масивними стінами. За її вівтарною частиною, де шумить джерело та водоспад, споруджено невеликий басейн, вода у якому вважається цілющою. Товщина стін цього храму, яка становить близько 1,5м., свідчить про його оборонне значення. Під будівлею знаходяться підземні приміщення, які ще і досі є необстеженими. У церкві зберігається скульптура святого Онуфрія роботи відомого галицького майстра XVІІІ ст. – Йогана-Георга Пінзеля, яка вважається однією з його останніх робіт. Славетний скульптор зобразив св. Онуфрія у стані екстазу – зі здійнятими руками, бородою до колін і розпущеним волоссям. Причому поруч святого зображено зламане дерево, а біля його ніг розмістився лев. Сюжет цієї скульптури створено за мотивами житія святого, який, за переказами, прожив 60 років у самотності в пустелі, його годували ангели і одиноке дерево, яке щомісяця плодоносило, а коли святий відійшов у кращий світ, тоді чудесне дерево впало, а до тіла святого прийшли леви, щоб викопати могилу.

Відомо, що Онуфріївський храм у XVІІІ ст. матеріально підтримував граф Микола Потоцький з Бучача, який подарував йому унікальний дзвін. Проте під час закриття церкви у 50-тих роках минулого століття, за наказом радянської влади, дзвін уночі (щоб не бачили місцеві жителі) намагалися вивезти, в результаті він впав і сильно вдарився об землю, від цього на ньому з'явилися тріщини, які спотворили його звук. Проте цей дзвін і надалі зберігається у Рукомиші та вважається великою святинею.

При радянській владі сакральна споруда не функціонувала за своїм призначенням. За часів незалежності України за розпорядженням о. Михайла Суканця у церкві було здійснено ремонтні роботи, після завершення яких тут відновили богослужіння. У 2007 р. біля храму розпочали будівництво стацій Хресної дороги. Наприкінці липня 2012 р. частина церкви була зруйнована внаслідок того, що на неї звалився шматок брили скелі. У зв'язку з цим територія храму була огороджена, навколо неї організували цілодобове чергування. Головний архітектор району Іван Лесюк повідомив, що кожна з чотирьох брил, які впали, важила приблизно 12 тонн. Великим чудом було те, що на момент обвалу у церкві нікого не було, оскільки зазвичай, тут завжди людно. Згодом храм вирішили убезпечити від наступних обвалів і руйнації. Нині ця сакральна споруда приваблює численних туристів і паломників, особливо влітку. На сьогодні біля оновленого храму зростає явір, який належить до ботанічних пам'яток природи місцевого значення, вік якого становить понад 350 років.

Церква св. Онуфрія у Рукомиші є діючим храмом, відзначається своєю скромністю і лаконічністю, відноситься до єпархії УГКЦ і належить до пам'яток архітектури України, хоча й не наділена жодним офіційним статусом.

Andrij